Своїм іменем Наталя Хобзей символізує Різдво нашого Спасителя, яке гряде вже до нас. Як рум’янощока калина, пишна й граціозна, Наталя вкарбувалася в мою тямку. Спокійна в житті і творчореактивна в науковій діяльності, щира й доброзичлива.
У світі є дуже багато розмаїтих мистецтв, та найважливіше мистецтво – мистецтво правильно жити. Так правильно прожила своє надто коротке життя, лише 54 роки, Наталя Хобзей. Вона жила з Богом, жила так, як Господь від нас хоче. І Він молодою забрав її до Себе, тому що в Раю потрібні й квіткові бутони. Тепер вона, як не покладаючи рук трудилася тут, так ревно працює у Винограднику Божім. Ще коли була студенткою філологічного факультету Франкового університету, в коло її наукових зацікавлень потрапила українська діалектологія. Зокрема приваблювали її говори Карпат, зосібна – гуцульський діалект. Як наслідок вивчення – захист кандидатської дисертації про міфологічну карпатську лексику. Наталя прискіпливо визбирувала діалектний матеріал для наукових проєктів, а також для укладення діалектологічних словників. Здається, була учасницею чи не всіх конференцій і симпозіумів. Щоліта організовувала сходини діалектологів у гуцульській поетичній і магічній К;риворівні. Тут і бачився з нею наостанці. У неї завсіди визрівали свіжі ідеї, думки і плани, з охотою формувала безліч конференцій і наукових збірників. Брати в них участь було для мене за велику приємність і, зрозуміло, неабияку відповідальність. І сьогодні науковці посилаються в статях, дисертаціях, монографіях на висновки й постулати знаної всьому світу ученого-діалектолога Наталії Хобзей. Гадається, що й вона там, на Небі, має задоволення від свого труду тут, на землі.
Зиновій Бичко, діалектолог