На сучасному етапі функціонування українського суспільства надзвичайно важливим є повноцінне виконання його членами ролі громадянина, активне включення їх у суспільно- громадські процеси. Здійснюючи компетентнісний підхід до навчання та виховання учнів, педагоги формують поряд з іншими громадянську компетентність, яка охоплює сукупність знань та досвіду в цивільно-суспільній діяльності, спрямованій на соціалізацію особистості, набуття громадянських якостей, навичок співжиття та співпраці в суспільстві, а також дотримання соціальних норм і правил [2, с. 11]. Формування цієї компетентності, особливо на матеріалі української літератури, має сприяти становленню демократичної громадянської освіти, наближаючи Україну до європейського простору та сприяючи здобуттю європейської культурної ідентичності.
З огляду на це варто звернути увагу вчителів української літератури, які викладають у 8 класі, на повість Е.І. Заржицької «Три сходинки Голодомору». Повість розкриває трагічний досвід села під час репресій та голоду, пропонуючи глибокий матеріал для осмислення злочинів тоталітарного режиму та стійкості української ідентичності. Вивчення художніх творів, присвячених Голодомору 1932–1933 років, є ключовим елементом у процесі формування історичної пам’яті, національної свідомості українського народу, а також громадянської компетентності. Виховання громадянської компетентності на цьому матеріалі означає формування в учнів таких якостей, як патріотична самосвідомість, громадянська відповідальність і мужність, повага до історії рідного народу та прагнення трудитися для розвитку держави.
Метою наукової роботи є аналіз механізмів впливу повісті Е. Заржицької «Три сходинки Голодомору» на формування громадянської компетентності у підлітків.
В умовах протидії спробам розмивання української ідентичності, що гальмує розвиток мотивації компетентної участі, актуалізується потреба у формуванні навичок критичного мислення, ініціативності, соціальної відповідальності та солідаризації. В. Тимофієв у структурі громадянських компетенцій виокремлює такі важливі складники, як здатність налагоджувати ефективну взаємодію, ефективно діяти під час командної роботи, здатність виконувати лідерські функції [3, с. 273]. Оскільки повість Е. Заржицької «Три сходинки Голодомору» звертається до трагічного історичного досвіду, то може слугувати потужним ресурсом для розвитку цих якостей.
У методичних матеріалах, підготовлених на основі розробок НУШ, представлено структуру громадянської компетентності і визначено її компоненти: ціннісний, когнітивний, ставленнєвий, ідентифікаційний [4, с. 96-97]. Значна увага приділяється розвивальному середовищу, яке є ключовим чинником розвитку громадянської компетентності, позаяк продукує ціннісні смисли, визначає бажані стилі поведінки, соціальні очікування тощо.
Розкриваючи трагедію Голодомору крізь призму переживань підлітків Марічки та Петруся, повість «Три сходинки Голодомору» стимулює розвиток компонентів громадянської компетентності.
1. Ціннісний компонент
Ключовими індикаторами ціннісної компетентності є здатність до соціальної солідарності, співпраці, співвідношення індивідуальних і колективних інтересів та орієнтація на спільне благо. Повість демонструє кризу, що мотивує селян до єднання і взаємодопомоги:
- Сільська громада приймає рішення про спільну дію — захоплення кукурудзи на спиртозаводі, щоб розподілити її «по справедливості», враховуючи кількість голодних у хаті. Це пряма ілюстрація практики солідаризації.
- Олена, мати Марічки, ризикує своєю безпекою, працюючи на комісара Никанора Івановича, щоб мати можливість допомогти сусідам, зокрема Вірі Онисько та її дітям, передаючи лушпиння, черствий хліб або жменьку муки.
- Марічка рішуче заявляє Петрусеві, що краще помре, ніж стане думати тільки про себе. Це формує усвідомлення необхідності відмови від гіпертрофованого індивідуального інтересу на користь спільноти.
- Усвідомлення важливості кооперації відбувається через народну мудрість: «Коли гуртом, то і дощ за борщ, і злива – підлива».
2. Когнітивний компонент
Когнітивні настанови передбачають здатність до критичного аналізу інформації, раціонального оцінювання ситуації та рефлексії.
- Марічка та її мати демонструють здатність до критичного мислення і розрізнення понять «закон» і «справедливість». Коли мати пояснює, що їх пограбували не бандити, а «нова влада радянська», Марічка обурюється: «Нам у школі вчителька казала, що радянська влада найкраща в світі. І дуже справедлива. А де ж ця справедливість, якщо в тебе подарунок батьків відібрали?»[1, с. 128].
- Бажання Марічки стати «владою» і написати «такий документ, щоб у селах… всі могли їсти досхочу»[1, с. 127], свідчить про усвідомлення необхідності законності та правових процедур для захисту інтересів громадян, що є важливим індикатором ГК.
- Наратив Голодомору, що розкриває цілеспрямоване виконання плану хлібоздачі, ухвалення репресивних законів (про охорону соціалістичної власності) та застосування режиму «чорної дошки», формує знання про інституційну будову політичної системи та її функціональні взаємозв’язки.
3. Ставленнєвий компонент
Ставленнєвий компонент містить в собі соціальну відповідальність, ініціативність, толерантність до невизначеності та соціальний інтерес.
- Олена усвідомлює необхідність приховувати правду від доньки, щоб не наразити їх на репресії , але водночас вирішує не оберігати” Марічку, а пояснювати їй негаразди, що в відбуваються в їхньому житті, щоб дівчинка розуміла, як треба поводитись. Це усвідомлення своєї здатності бути причиною змін.
- Діти, не чекаючи допомоги, демонструють здатність до самоорганізації для вирішення спільних проблем. Вони самостійно йдуть до лісу, щоб зібрати жолуді та гриби, розуміючи, що ці ресурси допоможуть їхнім родинам.
4. Ідентифікаційний компонент
Формування громадянської компетентності вимагає переходу від об’єктної позиції (делегування відповідальності владі) до суб’єктної.
- Повість завершується чітким формуванням суб’єктної громадянської ідентичності. Марічка і Петрусь усвідомлюють свою належність до національної спільноти і беруть на себе відповідальність за майбутнє («Ми – українці…І ми здолаємо усі труднощі. Побудуємо вільну Україну…») [1, с. 167]. Діти стверджують, що їм, вільним людям, належить цінувати й боронити волю, щоб народ ніколи не ступав на «сходинки до лиха».
Отже, вивчення повісті Еліни Заржицької «Три сходинки Голодомору» є дієвим інструментом для виховання громадянської компетентності підлітків, оскільки стимулює розвиток навичок солідарності та співпраці, спонукає до критичного аналізу, заохочує до пошуку законних шляхів обстоювання інтересів; зміцнює соціальну відповідальність, демонструє моделі поведінки, що передбачають усвідомлення наслідків своїх дій; сприяє формуванню громадян, відповідальних за розбудову майбутньої України. Твір не лише передає історичну пам’ять про геноцид, а й формує комплекс особистісних якостей, необхідних для свідомого українця.
Список використаних джерел:
- Заржицька Е. Три сходинки Голодомору / 1932-1933 : Ми пам’ятаємо: Методичний збірник на допомогу учителю, листопад 2020. Дніпро: КЗВО «ДАНО» ДОР, 2020 212 с.
- Жадан І. В. Громадянська компетентність: соціальні очікування і реалії: Монографія. Кропивницький, 2022. 111с.
- Тимофієв В.Г. Прогнозування та попередження конфліктів як складові громадянських компетентностей. Актуальні питання формування та розвитку громадянських компетентностей в Україні: матеріали Всеукраїнської науково-практичної конференції з міжнародною участю «Розвиток громадянських компетентностей в Україні», 17–18 березня 2016 р. Київ : НАДУ, 2016. C. 273–276.
- Власенко О. М. Зміст та структура громадянської компетентності випускника закладу середньої освіти / О. М. Власенко / Педагогіка формування творчої особистості у вищій і загальноосвітній школах. 2019. Вип. 62. Т. 1. С. 98–98.
Юлія Петрівна ВІННІКОВА
учитель української мови та літератури, «учитель-методист»
Дніпровський ліцей № 70 ДМР м. Дніпро
Leave a Reply