(За матеріалами книги Середницький Я. Формування польського збройного підпілля в час українського національного відродження. – Тернопіль: Мандрівець, 2020. – 232 с.)
Генерал Міхал Токажевскі-Карашевіч. 1930-ті роки.
Темної ночі 7 березня 1940 року генерал Міхал Токажевскі-Карашевіч («Доктор»), далі Токажевскі, його зв’язкові майор Марія Трояновска («Рися») та Антоніна Плоньска на чолі з провідником рушили до совєцького кордону. Генерал М. Токажевскі – колишній комендант Związku Walki Zbrojnej, ZWZ (Союзу збройної боротьби) у Варшаві прямував за наказом Польського уряду в Лондоні до Львова, де мав очолити терен № 3 ZWZ. Кордон між Генерал-губернаторством (німецька окупація) і Західною Україною (совєцька окупація) в районі міста Володава проходив рікою Сян. На березі Сяну вони побачили здалека кілька освітлювальних ракет на совєцькій стороні. Але вони освітили територію значно збоку від обраної провідником траси. На броді зайшли у воду по пояс і тихо пішли гусаком до другого берега.
Ріка Сян між містами Преворском і Ярославом. Сучасний вигляд.
На совєцькому березі Сяну групу оточило кілька прикордонників. За даними Державного архіву Рівненської області й Архіву Служби безпеки України генерала М. Токажевского і його супутників заарештував патруль 92-го прикордонного відділу НКВД. Трапилося це о 1-ій годині ночі на східному березі ріки Сян поблизу села Мушина. Вказувалося також, що затриманий при нелегальному переході німецько-совєцького кордону мав при собі документи на ім’я лікаря Тадеуша Мірового.
Тюремне фото Тадеуша Мірового (генерала Міхала Тадеуша Токажевского), Перемишль. Березень 1940 р.
До збігу несприятливих обставин при переході річки Сян генералом М. Токажевским і його групою варто додати й заходи з посилення охорони совєцького кордону від початку березня 1940 року. 2 березня Політбюро ВКП(б) розглянуло питання «Про охорону державного кордону в західних областях УССР і БССР». Урядам республік доручили до 15 квітня 1940 року «укріпити кордон», а також відселити з 800-метрової смуги (крім Заліщик, Сокаля і Перемишля) всі родини з відповідного реєстру НКВД. Тоді ж Політбюро ВКП(б) ухвалило постанову про виселення до Казахстану терміном на 10 років усіх членів 22-25 тисяч родин ув’язнених у тюрмах і таборах військовополонених.
Генерал М. Токажевскі, тобто лікар Тадеуш Мірови і його супутники певний час перебували в тюрмі Перемишля, а слідство у їхній справі пройшло в тюрмі Дніпротетровська, де їм присудили 5 років таборів за нелегальний перехід кордону. Вже в таборі в Мордовії хтось доніс, що лікар Т. Мірови то генерал М. Токажевскі. Генерала перевели до тюрми на Луб’янці в Москві, звідки звільнили у вересні 1941 року на вимогу командувача Польської армії в СССР генерала В. Андерса. В Польській армії генерал М. Токажевскі командував 6-ою Львівською дивізією. Наприкінці 1941 року звільнена з табору в Мордовії майор М. Трояновска зустрілася з генералом М. Токажевским в Узбекистані.
Не менш драматичним, але вдалим був перехід кордону на ріці Західний Буг, але вже з совєцької сторони в Білорусі на німецьку сторону в Генеррал-губернаторстві (Польщі) Халіни Чарноцкої та її дітей Ханни і Богдана. Відбувся він теж у березні 1940 року. Х. Чарноцка від середини 1939 року керувала групою підготовки жінок Кременецького повіту до оборони Краю. 19 вересня 1939 року до Кременця вступила Червона армія. 25 вересня в Кременці заарештували її чоловіка – куратора Кременецького ліцею Стефана Чарноцкого. Під час слідства він передав записку, де просив дружину терміново покинути Кременець і перебратися з дітьми в зону німецької окупації.
Халіна Чарноцка. Лондон. 1950-ті роки.
Перед першою депортацією поляків 10-11 лютого 1940 року у віддалені райони СССР родина Х. Чарноцкої з дітьми переховувалася в селі на Кременеччині. 25 березня 1940 року вирушила з дітьми і Лілею Журавскою кіньми до Почаєва і поїздом до Бєльська Підляського, де мали першу явку. Звідти добралися до Білостоку, що перебував на совєцькій стороні. Затрималися на ніч в Ягоди Бури, яка діяла в підпільних структурах ZWZ. Вранці взнали, що працівники НКВД заарештували жителів будинку з квартири під ними. Втікачів мав провести через Західний Буг селянин Холєвіньскі з Крамкова, але на ріці розпочався льодохід. Тиждень чекали поки ріка замерзне, ночуючи в стодолі. Врешті господар попередив, що в селі є «тайняк» і треба виїздити. В сусідньому селі родина Крушевских пояснила, як іти через кордон, недавно зміцнений рядами кільчастого дроту.
Л. Журавска пішла першою вияснити ситуацію й попала в руки прикордонників. Потім спіймали Х. Чарноцку та її дітей. На допиті вони говорили за домовленістю, що йдуть до дядька до Острові Мазовецкої на німецькій стороні. Ніч провели в хліві, де вже було біля 60 осіб. Вранці прикордонники при обшуку забрали в Х. Чарноцкої гроші й столове срібло. Гроші в дітей збереглися.
Прикордонники потрактували Х. Чарноцку та її дітей, як втікачів від німців. Тому разом із двома євреями перепхали назад через німецький кордон. Л. Журавску забрали до тюрми в Білостоку. Чарноцкі подерли одежу на чотирьох рядах колючих дротів, але попали-таки до зони німецької окупації. Переночували в якомусь будинку. Вранці господар завіз їх кіньми на залізничну станцію, звідки вони доїхали поїздом до Варшави. Прибувши до Варшави, Х. Чарноцка включилася в підпільну роботу. Причому, тривалий час була секретаркою керівника штабу Начальної команди Армії Крайової полковника Тадеуша Пелчиньского.
Дійсний член Наукового товариства імені Шевченка
Ярослав Середницький, Львів