2 квітня 2019-го – 260-річчя від дня народження Францішека Шейдта, першого професора природничої історії Вищої Волинської гімназії, першого директора Кременецького ботанічного саду. Якими були шляхи-дороги цього вченого і що саме привело його до Кременця?
Народився 2 квітня 1759 року в Кракові, у патриціанській родині. Вже в 1780-му викладав фізику в Любліні. Причому на його лекції, крім учнів гімназії, сходилися старші статечні шляхтичі. Такий здібний лектор не міг довго залишатися в провінції, і 1785 році його викликали до Кракова. Тут він працював у царині електрики й хімії, впорядкував мінералогічний кабінет і ботанічний сад, збирав зразки флори з усієї Речі Посполитої. Наукові авторитети з-за кордону й місцеві меценати освіти надають йому широку підтримку. У вільні хвилини Францішек Шейдт їздив до Відня та проводив зі своїми слухачами екскурсії Польщею, часом відшукуючи невідомі досі рослини. На нього звернув увагу король Станіслав Август і відрядив для розвідки покладів міді й срібла в Олькушу.
1794 року краківські міщани, знаючи чесність професора, обрали його суддею від Кракова у кримінальному суді. Він переїхав до Варшави. Однак невдовзі вибухнуло повстання Костюшка. Ф. Шейдт повернувся до університету, проте австрійська влада скоротила його. Тадеуш Чацький, візитатор (інспектор) шкіл Волинської, Київської та Подільської губерній, запропонував йому посаду директора Подільської гімназії в перспективі й тимчасово кафедру природничої історії у Кременці: Вищій Волинській гімназії. Отож останні роки життя (1805–1807) Францішека Шейдта пов’язані саме з Кременцем і цим навчальним закладом. Вчений дуже багато зробив для його розвитку, а також ботанічної науки.
У Вищій Волинській гімназії Ф. Шейдт облаштував хімічну лабораторію, кабінети фізики й мінералогії. Саме йому як першому викладачеві природничої історії (ботаніки, зоології та мінералогії) у ній належать перші наукові дослідження з флористики, систематики та інтродукції рослин, що дало початок ботанічній науці в Кременці.
Крім того, Францішек Шейдт, як кажуть, ставив на ноги Кременецький ботанічний сад. Користуючись фінансовою та організаційною підтримкою Тадеуша Чацького, надав йому форм і розмірів майже університетського закладу. Оскільки Шейдт упродовж багатьох років був директором ботанічного саду при Ягеллонському (Краківському) університеті, то, очевидно, увесь набутий досвід застосував при організації та формуванні Кременецького. До речі, як стверджує Марія Мушинська-Красновольська («Rocznik wolynski», Rowne, 1939), першоосновою ботанічного саду в Кременці став єзуїтський, збільшений більш ніж удвічі. Єзуїтський треба розуміти як аптекарський, який було закладено при Єзуїтському колегіумі 1754 року.
Професор Шейдт планував дослідити місцеву флору. Це засвідчують, зокрема, угода з художником, який мав документувати флористичні відкриття, а також відозва Чацького до місцевої шляхти й чиновників із проханням провести попередню розвідку території.
Однак наприкінці серпня 1807-го Ф. Шейдт помер. Після нього залишились вдова і двоє сиріт, якими взялася опікуватися влада.
Інспектор санітарної служби князівства Варшавського, доктор Міхал Бергонцоні, 30 квітня 1812 року виголосив велику промову, присвячену Францішекові Шейдту, яку завершив словами: «Ніколи не шкодив людям і тому мав друзів. Де б не перебував, нікого не засмучував, мав поводження лагідне і проникливе, говорив солодко й переконливо, був учений без пихи, мудрий – без бундючності, справді чеснотний і незамінний патріот».
Ще довго Францішека Шейдта оплакували ті, хто добре розумів те, що він зробив як для ботанічної науки, так і Вищої Волинської гімназії. І, звісно, для Кременецького ботанічного саду, розвиток якого після його смерті призупинився. Плани і задуми Ф. Шейдта зміг втілити В. Бессер, молодий лікар-австрієць який приїхав із Кракова знову ж таки на запрошення Т. Чацького, і зробив ботанічний сад у Кременці усесвітньо відомим, а сам невдовзі став «батьком флористики».
Юлія Бондючна