Нерідко в час усіляких торжеств один одному бажає терпіння. Погодьтеся, що терпіння – це, передусім, здатність стійко, без нарікань витримувати фізичні або моральні страждання, життєві злигодні тощо. Так, видаються глибокими змістом слова Іоанна Дамаскіна: «Терпіння однаково корисно як під час битв кривавих, так і під час миру хиткого».
У житті людини часто виникають труднощі. Щоб долати труднощі треба докладати зусиль, бо справжні труднощі не зникають відразу, миттєво, але тривають певний час, тому для їх подолання потрібно докладати зусиль і бути терплячим, перетерпіти ці труднощі змиром і любов’ю. А без терпіння людина буде поглинута бурею своїх пристрастей. Отже, тому Христос говорить: «Терпінням вашим здобудете душі ваші» і «Царство Боже силою здобувається і хто вживає зусилля — входить до нього».
Наша мова у своєму словнику має ще слово «терпеливість». Терпеливість — одна з дев’яти плодів Святого Духа. Терпеливість — чудова чеснота. Господь терпеливий не тому, що Він «поблажливий» до нас, але через те що Він бачить реально саму глибину речей, якої ми в своїй сліпоті недобачаємо і яка Йому відкрита. Чим більше ми наближаємося до Бога, тим стаємо терпеливіші, тим сильніше відображаємо в собі притаманне тільки Богові бережне ставлення, пошану до кожної окремої істоти. «Брати мої, майте велику радість, коли попадаєте в різні випробування, знаючи, що випробування вашої віри розвиває терпеливість», – писав святий Яків до первісної християнської громади.
Терпеливість стоїть природно за доброчесністю і смиренням. Нині, в тяжкі часи суспільно-економічних, природних викликів, кожен мусить гартувати в собі терпеливість у всіх вимірах життя. Щоденну терпеливість треба зробити надійною зброєю проти нашої безпричинної нервозності. Нервозність – це досить поширений емоційний стан, який ми часто відчуваємо в разі стресової ситуації та небезпеки. Саме завдяки цьому тривожному стану людина здатна реагувати на труднощі та негаразди, а також швидко приймати рішення для їхнього вирішення. Однак ми часто нервуємося щодо не завжди доброї поведінки наших дітей. Кричимо на них, лаємо, а інколи й лупцюємо їх. Забуваємо древню мудрість про те, що боги й люди живуть там, де їх люблять.
Отці церкви залишили безсмертні думки про терпеливість: «Майте, брати мої, повну радість, коли впадаєте в усілякі випробовування, знаючи, що досвідчення вашої віри дає терпеливість. А терпеливість нехай має чин досконалий, щоб ви досконалі та бездоганні були, і недостачі ні в чому не мали» (Якова, 1:2-4). Вони нехай стануть кредом для кожного з нас.
На дорозі нелегкого нашого життя треба завше пам’ятати: терпеливість конче зродить пальму перемоги.
Зиновій Бичко, журналіст