Саме два десятиліття пролягло після першої книги поетеси із Золочева Ірини Білінської, перш ніж вона зважилась видати другу збірку – “Час кульбаб”, презентація якої відбулася у Львівській письменницькій організації у Всесвітній день поезії.
Письменниця і землячка Ірини – Ольга Кіс (вона – і авторка передмови) зауважила, що така відстань між збірками допомогла настоятись таланту поетеси. Бо хіба за іншої ситуації книга знайшла б стільки епітетів? Літераторка не один рік прямувала до Спілки письменників, керована внутрішнім критиком, який довго клав її на лопатки. Але це лише свідчить про її шляхетність, відповідальність та мудрість, які породжували сумнів: а чи варто, щоб ту чи іншу фразу почуло (прочитало) багато людей? Декому з гостей, правда, було важко в це повірити: думали, що самій авторці зроду – лише двадцять літ.
Втім, багато хто сходився на думці, що творчість в пані Ірини лише починається. Як зазначила Марія Людкевич: “Авторка – ще молода й щаслива, і її поезія, як той човен, пливе безперешкодно. А в поезії повинен бути шторм”. Вона висловила сподівання, що Ірина до цього дійде. Адже життя – це бурі та хвилі. Тож очільник Львівської письменницької організації Олесь Дяк зазначив, що, попри зауваження, збірка “Час кульбаб” – це вибух, який неодмінно буде помічений серед цьогорічних книжкових новинок.
Враженнями від книжки “Час кульбаб” поділилися письменники Віктор Палинський, Оксана Лозова, Богдан Дячишин, Мирослава Данилевська, Валентина Лотоцька.
Леся Бернакевич
Світлини Михайла Милого.
