«Відродження буковинського ліжникарства» – новий і масштабний проект Учбово-методичного центру культури Буковини за підтримки Українського культурного фонду і головна мета цього проекту – повернути на етнографічну карту путильський ліжник як явище, артефакт традиційної культури і представницький бренд Буковини.
Адже ще десятиліття-два тому Буковинська Гуцульщина пишалася тим, що у Путильському районі у фабричних умовах виготовляються ліжники на кращих зразках автентичної орнаментики. Адже мандрівка хуторами, селами та присілками Путильського району вразить старовинними, або як би сказали горяни – «старовіцькими» зразками гуцульського ліжника (не фабричного). Зараз визнаною столицею ліжникарства є село Яворів на Косівщині, і це цілком правомірно (адже верстат там мало не у кожній хаті, а ткати діти вчаться трохи пізніше, як ходити). Закарпатська Рахівщина (село Кваси) започаткувала фестиваль ліжникарства і також всяко підтримує це унікальне ремесло, Путильщина ж на жаль, майже повністю втратила. Саме тому в творчої групи проекту не було сумнівів у тому, що цей проект не просто на часі, а першочергово необхідний.
Три дослідницькі експедиції населеними пунктами Путильського району, майстерня буковинського ліжникарства у селі Яворів Косівського району, науково-практична конференція у Чернівцях, котра об’єднала дослідників, поціновувачів та майстрів ліжникарства, а також зйомки документального фільму «Гуцульський ліжник» (студія «Mamay Media»), випуск наукової книги «Гуцульський ліжник: дискурс через віки» (автори – Іванна Олещук, Микола Шкрібляк), унікальна виставка ліжників у Чернівецькому обласному художньому музеї – усе це підсумки багатоетапного, хоча і стислого в часі проекту, котрий продиктований бажанням уберегти те, що стає рідкісне, як високогірний едельвейс – традиційне ліжникарство.
Одним із перших підсумкових заходів стане виставка «Відродження буковинського ліжникарства», яка відбудеться 22 листопада у Чернівецькому художньому музеї (початок о 14.00).
Свої роботи на виставці у Чернівцях представлять відомі ліжникарки із Яворова – Ганна Копильчук, Ольга Шкрібляк-Прокоп’юк та Ганна Пасічняк та їхні учениці, учасниці проекту із Путильського району – Ганна Шпанюк, Елеонора Скидан, Алла Псарюк. Але це ще не все. У музеї можна буде побачити і роботи найвідомішої в Україні майстрині-ліжникарки з Яворова, заслуженого майстра народної творчості України Василини Калинич, яка не була залучена до проекту в якості ментора, але чиї роботи хоча б один раз варто побачити, аби відчути сучасні тенденції у правдивій традиції.
Цікавинкою виставки стане експозиція ліжників із колекції Миколи Шкрібляка, заслуженого діяча мистецв України, знаного етнографа, директора Учбово-методичного центру культури Буковини, керівника проекту “Відродження буковинського ліжникарства”.
Микола Шкрібляк – чи не єдиний в Україні колекціонер такої кількості ліжників. У художньому музеї буде представлено 30 ліжників з його колекції – і давні, і сучасніші. Ексклюзивним буде і ліжник, який знаходився в домі відомого мистецтвознавця та літератора Анатолія Добрянського. А ще – три ліжники з фондів Чернівецького обласного художнього музею. Про свою колекцію Микола Миколайович, звісно, розкаже, а головне, поділиться думками, чому таким важлвиим був цей проект – “Відродження буковинського ліжникарства”.
Під час виставки відбудеться також майстер-клас, де за верстатом, під керівництвом досвідченої майстрині, всі бажаючі зможуть опанувати ази ліжникраства.
Кількома днями пізніше відбудеться презентація книги Іванни Олещук (Стеф’юк) та Миколи Шкрібляка “Гуцульський ліжник: дискурс через віки (науково-експедиційні нариси)». По суті, це буде перша наукова книга про ліжникарство, яку підготували чернівецькі етнографиі. Досі виходили окремі статті на цю тему, але спеціалізованого видання не було. Книга вийшла у чернівецькому видавництві «Друк Арт» і містить історію українського ліжникарства, таємниці технології, дослідження сакральної семантики ліжника в традиційній культурі, а також унікальні експедиційні архіви, історичні світлини та словник ліжникарської лексики.
«Нам було і легко, і важко працювати над цією темою. Адже теоретичну роботу над наявним матеріалом ми поєднували з експедиціями. По три, чотири населені пункти за один день, але воно того вартувало – те, що ми відзняли – можна назвати справжнім скарбом», – розповідає співавтор книги, завідувач науково-методичного кабінету дослідження та збереження традиційної культури УМЦКБ, кандидат філологічних наук, член Національної спілки письменників України Іванна Олещук (Стеф’юк).
Презентуватиметься також фільм «Гуцульський ліжник» від «Mamay Media», календар «Відродження буковинського ліжникарства» та набір ексклюзивних листівок.
«На ліжнику гуцул народжувався і з ним помирав – цим виробом накривали навіть домовину, – розповідає Микола Шкрібляк. Ними, зрозуміло, найперше застеляли ліжка. Великий 6-метровий ліжник, як на цій виставці, гуцули гонорово вивішували на жердці чи на бічному сволоку у хаті. Гуцул, коли сідлав коня, ставив під сідло ліжник. Це був виріб, який символізував здоров’я, красу, багатство. І це ще й гонор, коли у хаті багато не тільки подушок, а й ліжників. Та особливо популярним ліжник був як весільний дарунок, чи як казали, весільний дар. Розповідають про такі весілля, коли у дар молодим приносили понад 20 ліжників. Цей виріб був найкращим подарунком для тих, хто приїжджав на Гуцульщину. А виготовляли ліжники у селах Косівського та Верховинського району на Івано-Франківщині, Рахівського – на Закарпататті та Путильського на Буковині. Саме буковинський ліжник ми хочемо відродити.
Свого часу працювала Путильська фабрика з переробки вовни, де й виготовлялися ліжники. Зараз путильский ліжник має шанс отримати своє друге життя».
Фото Кіри Цитрак та Іванни Олещук
Довідкова інформація:
Микола Шкрібляк – автор ідеї, та керівник проекту «Відродження буковинського ліжникарства», заслужений діяч мистецтв України, голова Чернівецького обласного осередку Національної спілки майстрів народного мистецтва України, директор Учбово-методичного центру культури Буковини, етнограф, народний майстер,дизайнер, педагог, збирач та дослідник старожитностей.
Іванна Олещук (Стеф’юк) – кандидат філологічних наук, член Національної спілки письменників України, письменниця, етнограф, літературознавець, завідувач науково-методичного кабінету дослідження та збереження традиційної культури Учбово-методичного центру культури Буковини, керівник науково-дослідницької експедиції у проекті «Відродження буковинського ліжникарства».
Василь Фоменко – завідувач навчально-методичного кабінету організації культурно-мистецьких проектів та міжнародної співпраці Учбово-методичного центру культури Буковини, менеджер проекту «Відродження буковинського ліжникарства».
Олександр Ткачук – автор фото у календарі «Відродження буковинського ліжникарства», фото-та відеограф, співзасновник акції «Всесвітній день вишиванки».
Валерія Дубич – графічний дизайнер у проекті «Відродження буковинського ліжникарства»
Український культурний фонд — державна установа, створена у 2017 році, на підставі відповідного Закону України, з метою сприяння розвитку національної культури та мистецтва в державі, забезпечення сприятливих умов для розвитку інтелектуального та духовного потенціалу особистості і суспільства, широкого доступу громадян до національного культурного надбання, підтримки культурного розмаїття та інтеграції української культури у світовий культурний простір. Діяльність фонду, згідно чинного законодавства, спрямовується та координується Міністерством культури України.
.
