Тлумачний словник говорить, що байдужість – це властивість характеру людини, яка виявляється у частковому або повному ігноруванні позитивних чи негативних явищ життя.
А. Чехов порівняв цю рису з паралічем душі. Мова наша нарекла огидний стан людської натури багатьма словами: Байдуже́нно, байду́женьки, байду́же́чки, байду́жий, байдужі́сінько, байду́жість, байдужі́ти, байду́жки, байду́жливий, байду́жливо, байду́жний, байду́жність, байдужні́ти, байду́жно, байду́жовато, збайдужі́лий. За що Ісус дорікав містам Хоразину, Витсаїді і Капернауму? Саме за те, що незважаючи на великі чудеса, які зробив тут Ісус, їхні мешканці залишились байдужими до Євангелія. Хтось сказав, що антиподом любові є не ненависть, а байдужість. Справді, найбільше ранить байдужість. Згадаймо слова Ісуса Христа з Одкровення Йоана Богослова до однієї з Церков: «Знаю твої діла, що ні зимний ти, ні гарячий. Якби ти зимний був або гарячий. Тому, що літеплий ти, але ні гарячий, ні зимний, то вивергну тебе з уст моїх. Бо кажеш: «Багатий я, і розбагатів, і ні в чому потреби не маю», а не знаєш, що ти – злощасний і мізерний, і бідний, і сліпий, і голий. Раджу тобі купити від мене золото прочищене огнем, щоб ти збагатів, і одежу білу, щоб зодягнувся, і не видно було сором наготи твоєї, і мастю очною помаж свої очі, щоб бачити міг.» (Одкр 3, 15-18). Згідно зі словами з Одкровення коріння такої байдужості – в гордині і зарозумілості. Натомість сама гординя – це радше ілюзія самодостатності і власної величності. Чуйність наших сердець ущент руйнує чорну пляму душі.
Зиновій Бичко