10 травня цього року громадська організація Чортківщини «ЕГО. Зелений Світ» після 30-их роковин вибуху Чорнобиля та на знак пам’яті й примирення світової владності здійснила місійну поїздку в колоритний Бучач, місто історичної пам’яті, не без винятку забруднене стихією атома.
Модератори інформаційного заходу – еколог, краєзнавець, громадський діяч Олександр Степаненко та суспільний активіст Олексій Гуска прийняли естафету справжньої напутньої бесіди «Як подолати сучасне екологічне лихо постчорнобильського часу». Відверта розмова з учнями Бучацької гімназії дістала хоч й не масові, однак добрі плоди.
Про те, чим звична для українського етносу зона відчуження, та які території охопила – відомо чи не усім. Та, за словами Олександра Степаненка, це, той радіоактивний простір, котрий без оживленої людності, давно уже почав відтворювати свою флору і фауну. А вона, зважаючи на свою регенеруючу здатність інстинкту самозбереження, ще не витіснила збайдужілу екоруйнівну діяльність людини.
«Як вцілілий шмат радіонуклідної землі бореться за своє життя – цікаво лише поспостерігати» – роздумуючи мовив перед учнівської молоддю науковець, а тому закликав бережно ставитись до зруйнованих, та ще вцілілих ресурсів української землі. Наголошуючи на «моді» брати від життя усе найкраще, доповідач розповів, як після цього залишається щонайгірше – забруднення екологічного життя планети. Найбільшим фактором ризику, на думку науковця, є обездержавлене винищення лісів України, викид в атмосферу великої кількості шкідливих речовин через заводи, фабрики, шкідливе спалення пластикових матеріалів і т. д. Це згенерувало, за його словами, чи не найбільший спалах онкологічних хвороб людства.
Правду кажуть, «усяка біда не приходить сама». Найбільшою загрозою, за твердженням О. Степаненка, є атомна зона ризику в Україні (Запорізька, Південноукраїнська, Рівненська, Хмельницька АЕС), що продовжує безвідповідально функціонувати, залишаючи за собою загрозу вибуху.
Про загрозу, що існувала для Тернопілля в перші дні після аварії – мовить з неоповитим смутком. «Це був перший злочин держави, злочин замовчування інформації. Спочатку рівень радіації був зумовлений випадання радіоактивного йоду. Ту статистику, яку ми маємо із раком щитовидної залози, маємо лише тому, що йодна профілактика не була здійснена в перші дні радіації. В інших країнах вона була».
Тернопільська область серед інших областей України увійшла тільки до 4 зони радіаційного забруднення у часі випаду шкідливого стронцію і цезію разом із травневими зливами. Попри «мозаїчність» радіоактивних опадів, чортківська земля, в тому числі і бучацька, одна із перших мала право на захист свого населення. Та «не усе так сталося, як гадалося!». Коли світ здригався від радіаційного забруднення далекого 1986-го, Радянський Союз намагався усіляким чином засекретити справжній стан радіаційної дозиметрії. Це, мабуть, чи не єдина проблема, про котру не слід забувати і котра дивиться на світ новим обличчям формального позбавлення пільг і привілеїв чорнобильцям 4-ї зони забруднення. Щоб не забувати про Чорнобильське лихо та загрози сучасного життя, чортківські екологи запропонували низку методик і заходів здорового, навколишнього незабрудненого життя, що починається з елементарної культури особистості та любові до свого, рідного. А як приживеться – дбати потрібно уже зараз…
Надія Сасанчин
