До бюлетеня було внесено чотири кандидатури: Фелікс Левітас, Вадим Пепа, Василь Фольварочний, Павло Щегельський. Найбільше голосів набрав Василь Фольварочний — за роман «Розчахнута душа» (2014) та роман-хроніку «На висоті орлиного лету» (2015).
Його великий письменницький досвід і особливий стиль сприяють чіткому та яскравому відтворенню характерів героїв, їхньої несподіваної поведінки в конфліктних ситуаціях. Автор блискуче володіє таким мистецьким засобом характеротворення, як діалог. У його романах діалоги відіграють особливо важливу й художньо ефективну роль самохарактеристики, самовираження персонажів.
Твір «Розчахнута душа», редактором якого мені пощастило бути, — це своєрідна сповідь сина фронтовика дорогою до могили батька, болі зраненої душі, розчахнутої червоним мороком зла радянщини, цинічного нівелювання особистостей, нищення талантів, котрі відстоювали рідне слово, історичну пам’ять українства. Чимало з описаних подій відбуваються у нашому краї. Як зазначив відомий письменник, Герой України Юрій Мушкетик, це роман-сповідь на широкому тлі ідейних борінь, перемагання тисків, провокацій, якими були характерні 50–70-ті роки минулого століття в Україні. Це — домінанта часу: як люди порядні чи ті, які намагалися бути порядними, вивільняли себе, свою душу з ідеологічних пазурів у ті часи. Академік Микола Жулинський наголосив, що Василь Фольварочний створив особливо виразний образ обдарованого від природи, енергійного, характерологічно напруженого українця Івана Павликова, в долі якого зосереджена драматична історія селян Західної України, який свято береже свою людську й національну гідність і якщо погоджується на компроміси, то тільки після глибокого вивірення можливих наслідків для своєї долі, для долі рідних і загалом України.
У романі-хроніці «На висоті орлиного лету» простежено формування в глибоко віруючій хліборобській сім’ї універсальної особистості, легендарного співака, Героя України, академіка, народного артиста України Дмитра Гнатюка, чий голос зачаровував слухачів усіх континентів. У стосунках із родиною, колегами, композиторами і письменниками, державними діячами й загалом прихильнками співак постає як великий патріот України, котрий дотримується заповіту батьків — творити добро на землі.
Нагадаємо, що премія ім. Є. Плужника — це вже друга цьогорічна відзнака В. Фольварочного. У січні його пошановували в Тернопільській обласній філармонії як лауреата Всеукраїнської літературно-мистецької премії імені Братів Богдана та Левка Лепких.
Народився Василь Фольварочний у селі Нападівці на Лановеччині. Закінчивши Львівський університет ім. І. Франка, вчителював, працював журналістом, завідував літературною частиною Житомирського облмуздрамтеатру. Згодом у Чернівцях, як сам висловлюється, почергово чотириразовий заступник: начальника обласного управління культури, голови облвиконкому і голови облдержадміністрації, директора Науково-дослідного центру буковинознавства. Чотирнадцять років очолював Чернівецьку обласну письменницьку організацію. Переїхавши до Києва, працював директором Будинку письменників НСПУ, заступником голови Всеукраїнського товариства «Просвіта» ім. Т. Шевченка; очолив секцію драматургів і кінодраматургів НСПУ, об’єднання бібліотекарів столиці. Загалом у творчому доробку нашого земляка — більше двох десятків п’єс, які з великим успіхом ішли на сценах багатьох вітчизняних і зарубіжних театрів. Зокрема, в Тернопільському театрі ім. Т. Шевченка світлої пам’яті режисер А. Горчинський поставив у 1983 році драму «Вода з отчої криниці». Перу В. Фольварочного належить сім збірок поезій. Протягом 2000-х років заявив про себе і як талановитий прозаїк — гостросюжетними романами із сучасного життя: «Сказ», «Обірвані струни», «Чорний бумер».
Упродовж десятиліття письменник працює над циклом романів «Симон Петлюра», уривки з яких були опубліковані на сторінках журналу «Літературний Тернопіль», гаазет «Літературна Україна» та «Слово Просвіти»; п’ять перших книг (у чотирьох томах) побачили світ, як і «Розчахнута душа», у тернопільському видавництві «Джура». Також письменник продовжує роботу над романом-епопеєю про видатного уродженця Тернопільщини — Патріарха УГКЦ Йосифа Сліпого.
Василь Фольварочний — заслужений діяч мистецтв України, кавалер орденів «За заслуги» усіх трьох ступенів, рівноапостольних Кирила і Мефодія, лауреат літературно-мистецької премії імені Сидора Воробкевича та багатьох інших відзнак, неодноразово виборював призові місця на престижних вітчизняних і зарубіжних конкурсах. Побажаймо ж йому нових творчих успіхів!
Богдан МЕЛЬНИЧУК.