26 вересня 2020 року свій славний ювілей відзначив Михайло Юрійович Прощук — мій наставник, учитель, майстер народної творчості з художньої обробки шкіри і металу, ветеран педагогічної праці.
Перше моє знайомство з ним відбулося вже у ранньому віці. Я зацікавився виготовленням різних художніх речей. До цього спонукало спостереження за роботою маминих знайомих митців Михайла Юрійовича та Калини Іванівни Прощуків. Моя рука тягнулась до різьбярського інструменту, я годинами міг спостерігати за їхньою роботою, дивувався їхніми витворами. І вони помітили мій нахил до мистецтва й порадили піс-ля закінчення школи обов’язково поступити в училище Косівського державного інституту прикладного мистецтва.
Саме в училищі моїм першим учителем і став М.Ю. Прощук, добрий учитель і наставник, який допоміг запалити творчу іскру, щоб із неї розгорілось справжнє полум’я. Завдяки йому я пов’язав свій життєвий шлях із мистецтвом.
Сам же викладач працював як творчий майстер, вдосконалював майстерність. Творчі починання та експериментування Михайла Прощука підтримувала дружина Калина Іванівна, майстриня художньої обробки шкіри, яка працювала у Косівських художньо-виробничих майстернях. Завдяки їй Михайло Юрійович освоїв художню обробку шкіри і став викладачем відомого навчального закладу. Калина та Михайло Прощуки оздоблювали свої вироби металевими прикрасами: пластинками, «ґудзичками», «слізками», «ромбами», «пшеничкою», «півмісяцями» й « сонечками». Вдало доповнювали ще й дротянкою, завдяки чому шкіряні ти-снені вироби набували ще більшої декоративності та самобутності. В їх доробку чимало оригінальних, вишуканих жіночих сумочок, гаманців, краваток, ремінців для годинників, що свідчать про самобутній талант.
Свій талант, майстерність М.Ю.Прощук передавав нам, студентам, мав особливий підхід до молоді. Йому була властива висока культура взаємин, вимогливість до себе і до учнів, цілеспрямованість у творчих пошуках.
Викладачу щастило на хороших і вдячних студентів, бо в кожному з них знаходив однодумця. М.Прощук давав поради, рекомендації, і ми йому були добрими друзями.
Багато чого в студентському житті він нас навчив, багато на що наштовхнув, багато на що вперше відкрив очі.
На життєвому шляху Михайла Юрійовича були і успіх, і визнання, і щира вдячність. Цього непросто було досягти.
Михайло Юрійович Прощук народився 26 вересня 1935 року в чудовому карпатському селі Річці. У повоєнні роки навчався у сільській семирічній школі, а вдома приглядався, як брат різьбив на дереві. Крім цього, захоплювався грою на скрипці та малюванням, за дорученням вчителів готував плакати і стінгазети. Коли підріс, вдома почав брати до рук різьбярський інструмент, а відтак відвідувати знаних гуцульських майстрів — односельців Миколу Зіновійовича Кіщука та Михайла Миколайовича Медвідчука. Від них багато чого навчився. Ще у школі його вироби відіслали на республіканську виставку учнівських робіт: це були оригінальний різьблений столик з двома крісельцями вишуканої форми. Витвір юного умільця був одним із кращих експонатів виставки, що проводилася в 1946 році в Києві. Його було нагороджено Дипломом Першого ступеня, радіоприймачем і путівкою в столицю на два тижні. Однак після закінчення школи Михайлові не вдалося одразу вступити до Косівського художнього училища, але він, продовжував працювати, удосконалювати майстерність. Тим часом захопився художньою обробкою металу, переймав досвід відомого мосяжника Івана Тинкалюка.
За своє життя йому довелося перепробувати багато професій. В 1954 році трудився заготовачем в Соколівському ССТ, в 1957-му — завідувачем господарством Річківської середньої школи, в 1959-му — завідувачем клубу села Річки. Обирався секретарем сільради в рідному селі.
Служив у радянській армії. Після демобілізації повернувся до рідного села, де вже працювали дві різьбярські майстерні — філіали Косівської різьбярської артілі «Гуцульщина», якими завідував його навчитель, член Спілки художників України Михайло Медвідчук.
Михайло Прощук приєднався до творчого колективу річківських майстрів-різьбарів і водночас не залишав улюбленого мосяжництва. Він виготовляв добірні інструменти, різці для різьблення, наслідуючи приклад свого вчителя, котрий також забезпечував долітцями своїх підлеглих.
У 1967 році працював токарем і різьбярем на фабриці «Гуцульщина» в Косові, а в 1979-му — майстром художньої обробки шкіри і металу в Косівських художньо-виробничих майстернях та старшим майстром художньо-виробничого комбінату.
Кращими творчими роботами проторував стежки на обласні та республіканські виставки. Різьблені та інкрустовані тарілки експонувалися на виставці в Києві, присвяченій 150-річчю з дня народження Т.Г.Шевченка (1964р) та на республіканській виставці народного мистецтва (1970р). Шкатулка, оздоблена в гуцульських традиціях (1970р) теж стала окрасою престижної виставки в Києві. Михайло Юрійович брав активну участь в ювілейних виставках Чернівецького та Прикарпатського університетів.
З неабияким хистом Михайло Юрійович виготовляв високомистецькі речі з шкіри і металу. Його альбом, вечірній жіночий гарнітур, дівочий гарнітур, постоли, пояс, топірець, альбом, гарнітур «Горянка», ювілейна папка демонструвалися на п’ятьох республіканських виставках, присвяче-них 100-річчю з дня народження Василя Стефаника, 100-річчю Лесі Українки, ювілею Перемоги у Другій світовій війні.
У 1967 році Михайла Прощука було запрошено на викладацьку роботу в Косівське училище прикладного та декоративного мистецтва.
У викладацькій роботі використовував досвід і традиції майстрів минулого: Іллі Кіщука, Михайла Медвідчука та інших, а також власний набутий досвід.
Прагнення Михайла Юрійовича до знань, бажання професійного самовдосконалення спонукали його закінчити два вищі навчальні заклади: Чернівецький державний університет (історичний факультет) та Прикарпатський університет імені В. Стефаника (художньо-графічний факультет).
Після закінчення худграфу вів спецкурс з художньої обробки шкіри в ПНУ.
Завідувач кафедри декоративно-ужиткового мистецтва, доцент цього університету Б.Тимків про діяльність Михайла Юрійовича відгукнувся так:
«З 1991 року викладач Прощук М.Ю. веде заняття по художній обробці шкіри зі студентами 5 курсу на високому науково-методичному рівні. Під час занять використовує унаочнення та передає студентам традиції гуцульських майстрів і свій багаторічний викладацький досвід. Завдяки його активній діяльності у студентів формується належна художня культура, виконавські навики художньої обробки шкіри та українська культура в цілому».
За більш як 40 років педагогічної праці він підготував цілу плеяду молодих спеціалістів.
Щиро вдячний своєму вчителю і наставнику і хочу побажати ювіляру міцного здоров’я, наснаги та життєвих гараздів на многії літа.
Юрій ПОРОХ, провідний спеціаліст
Косівського інституту
прикладного та декоративного мистецтва
Львівської національної академії мистецтв,
м. Косів