Україна відзначила 33-тю річницю своєї Незалежності. У містах і селах пройшли мітинги, де звучали слова сповнені надії на перемогу над одвічним ворогом Держави – росією. У кожній із земель Німеччини також пройшли заходи, адже великими громадами тут живуть українці. Мітинг, присвячений цій даті відбувся у Гайльбронні. Кожен розуміє, що ми у воєнний час повинні підтримувати, єднатися, допомагати ЗСУ. Тільки тоді буде наша перемога.
Коли писала сценарій думалося: дуже гіркий присмак має свято – сльози, кров, стяги на кладовищах, спалені поля, тривоги, стомлена земля від запусків ракет, артилерійської стрільби. І роздуми про ЗСУ, які боронять нашу незалежність, є її щитом, і не мають права втратити її, бо це означає жити без майбутнього. Тому хто, як не ми, повинні допомагати своїм волонтерством, пожертвами, щоб підтримати наших воїнів.
Українська громада Гайльбронну, що зібралася у освітньому центрі, говорила про ті справи, які спрямовані на допомогу солдатам. Говорили по останні збори: на ярмарку у Біберах продавали зарані приготовлені українські страви. Виручені кошти розділили на два напрямки допомоги. Одна з них у розмірі 530 євро пішла на південь для поповнення рахунку для купівлі військовому, письменнику Олегу Дорошу Мавіка 3-Т. Уже він, пілот ударного дрона, виконує бойові завдання. Анна Федоренко, розповіла про поїздку до Запоріжжя. Там зустрічалася із військовими, дізналася які закупівлі потрібно зробити, щоб допомагати пораненим захисникам. Жінка стверджує, що пораненим дуже потрібна моральна і психологічна допомога. Сума у розмірі 530 є. також піде на закупівлю потрібних речей для поранених, медикаментів.
Виступ жінки під псевдо “Білий Янгол” була сповнена болю, бо її чоловік перебуває у полоні. Ми знаємо як їм там тяжко, тому звернулися із листом до Міжнародного Червоного Хреста з проханням примусити росію виконувати Міжнародні стандарти утримання полонених. Цього листа відправимо до головного офісу поважної установи. Жінці, як і всім, хто чекає на своїх рідних, побажали дочекатися чоловіка.
У 1991 році українці підтримали Акт проголошення незалежності України, визначивши головні символи держави. Але, на мій погляд, справжнє їх значення мої співвітчизники, яскраво відчули у час, коли важкими втратами у війні з російським загарбником, здобувається незалежність. Саме про це говорила Анастасія Козак, громадський діяч, патріотка, яка народилася у Німеччині, а віддана Україні. Завдяки цій жінці ми єднаємося щоб робити добрі справи для ЗСУ.
Дуже тепло українці зустріли німкеню Вальтрауд Дітц. У свої 84 роки хоче бути корисною для України. У минулому модельєр, зараз шиє для малюків сердечка і відправляє їх в Україну. Згуртувала навколо небайдужих німців, які також надають допомогу речами, медичними препаратами.
Подячними оплесками супроводжували виступ волонтера Вадима Ковпіка, який разом із дружиною Людмилою ледве не щотижня надсилають допомогу військовим.
Я окремо подякувала волонтеру Петру Маслянику, родина якого постраждала від свавілля росії під час операції «Вісла» внаслідок якої українців було розкидано світами. Зараз він проживає у Польщі, але його серце належить Україні, допомагає родичам, які воюють на фронті, передав через мене пожертву із зароблених у Німеччині коштів, бо сам День незалежності відзначав у своєму місті з однодумцями-патріотами.
Мітинг проходив у музичному супроводі В’ячеслава Кодіци, лауреата міжнародних фестивалів, Богдана Бегми, Галини Маляр і дівчинки Анастасії Степук.
Я провела вікторину із знань приказок і прислів’їв, таким чином виявляючи чи не забули співвітчизники рідну мову.
Приємним моментом на заході було привітання із золотим ювілеєм подружжя Козаків – Анастасії і Володимира. Вони, як ніхто, допомагали патріотам, які, за велінням КДЕбістві відбували строки у концентраційних таборах, зараз також борються проти одвічного ворога. Про це йшлося у привітанні Алли Браухле, Олени Брусенської, Дмитра Клименка. Неочікувано отримала і я подяку від української громади.
Справжні українці цінують вашу працю не тільки як журналістки та висвітлювальниці подій, а як і письменниці дитячих казок та оповідань, – почула такі слова на свою адресу.
Захищаючи Незалежність своєї країни, ми захищаємо себе. Бо поет Василь Симоненко писав:
Можеш вибирати друзів і дружину,
Вибрати не можна тільки батьківщину.
Віра Марущак,
письменниця, журналістка.
Leave a Reply