Ірина Вовк: “Я ДО ТЕБЕ, МІЙ ЛЬВОВЕ…” (до Дня Львова)

:

Рідному місту князя Льва Даниловича

на честь 768-их іменин

Я до тебе, мій Львове, вернуся за тисячу літ,

із криниць непочатих живої водиці нап’юся,

і у місті старому палким одкровенням озвуся.

Привітаймо життя! – і мій вольний, ранковий політ.

З глибини правіків, з висоти сивих хмар піднебесся,

Княже Місто постане в своїй первозданній красі.

У віконнях дзвіниць пізнаватиму лики усі –

в чистих росах Купал і у дзвонах святих Водохрестя.

Моє місто співуче, я в тебе корінням вросла,

у бруківки і площі, вали і обірвані кручі…

Ти могуче, як лев, і, як Дерево Світу, живуче,

доки в правнуків наших краплина з твого джерела.

Не змаліє земля… Заповітний вогонь не погасне

доки зріє зерно, доки пнеться на ноги маля.

У безмежжях доріг княжий дух у мені промовля –

через тисячу літ зійде сонце погідне та ясне!

У розкриллі ранковім до тебе, мій Львове, вернусь –

і у величі княжих палат і розкішних медівень

з висоти піднебесь на бруківку твою приземлюсь.

Хай це буде одне із моїх найпрекрасніших втілень!

(Увійшов до збірки вибраної патріотичної лірики “НЕПРОМИНАЛЬНІСТЬ, або ЕНКОЛПІОНИ ДЛЯ ДУШ”. — Львів: Сполом, 2017)