Молоденька сестричка зазирнула в палату, в якій од болю постогнував хворий поважного віку. Заглянула й посміхнулася: на хворому сидів символ Святого Духа – біленький голуб. Він вкотре влетів у відчинену кватирку й сумирно сидів собі.
Уже третій тиждень до дідуся ніхто не приходив. Так уже химерно, а то й незрозуміло влаштоване життя людське. Можна стати самотнім при живих дітях… Як говориться в приказці, пів світа скаче, пів світа плаче. Усяка річ на землі існує в дихотомії: добро і зло, любов і ненависть, радість і смуток. Певно, в житті насамперед спрацьовує причинно-наслідковий зв’язок… Лишень один Усевишній знає свої плани щодо свого насліддя.
О, еврика! Сестрі милосердя враз засвітилася в голові тепла картина. Вона пригадала, як дідок цілими днями, коли стояла тепла погода, сидів на лавочці під лікарнею й з радісною любов’ю частував небесних крилатих хлібом, який давали йому жінки кухні. Голуби воркували, навіть клювали зі струдженої руки старого з молодим великим і милосердним серцем.
Атож, хоч удячність у словниках має одне значення, та в житті вона – полісемантична. А ще: не всьому сотворінню вона притаманна.
Зиновій Бичко