Ґжеґож Малеха народився у 1979 році в Нижній Сілезії, проживає на Центральному Помор’ї. Власник будинку з садом, собаки й кота, батько двох доньок, чоловік, син, час від часу – поет. Не належить до жодної літературної групи. Автор поетичних збірок «Метонімія» («Fundacja Duży Format», 2019) і «Світло на практиці» («Convivo», 2024).
***
сховавшись у підвалі дивимося на вибух зірки
не пам’ятаю її назви не зможу пояснити доньці
чому сови заплющують очі
вона вже знає що ми збудовані з таких самих зірок
маємо у собі вогонь цілу галактику вогню
.
***
намагаюсь утримати у руці сокиру
ти вирівнюєш дихання коли ріжеш торт
іржа з’їла назву виробника на сокирищі
проте лезо ножа на сонці блищить
сонячний зайчик
зачепився лапкою за сучок як за суть
а суть у тому що я якраз замахнувся
.
***
навпроти стоїть хатина обвита плющем
сусід сідає на лавці й годує котів
а ми зі псом стоїмо
коли наступає ніч котячі очі
перетворюються на численну громаду
образ цієї хатини
пливе до мене від початку всесвіту
.
***
присипляючи молодшу доньку
лягаю настільки близько що бачу її сон
вона бавиться у тому ж саду
в якому бавився я
у доньчиному віці
потім її накриваю
обережно
щоб не скрипнула хвіртка
.
тато
повертається з рибалки
із судаком у підсаці
ледве вміщається у рядку його чотириметрова вудка
має її скласти
сховати в чохол або
залишити в сінях
поруч із рибацькими чоботами й курткою
потім помити руки переодягнутися
сісти у крісло з газетою і кавою
й лише тепер може закурити
бо інакше не вміститься
в одному сні
.
під твою опіку
двовимірний ангел проступає на стіні
на рентгенівському знімку замість ребер
видно як цегляний візерунок руйнується гниллю
хоч він розправляє й підносить крила
це типова інверсія
тепла білизна крил сягає стелі
голова повернута як на гербі
а може все-таки це беркут
крізь хребет якого проходить п’ятнадцятий меридіан
лінія зміни часу на тепер
.
скарб
приручаю тебе від себе
бо ти знову приніс новий місяць
Беата Колодзейчик
крізь пролом у даху втягаю сонце на мотузці
закінчую коли кури йдуть спати
у нашому космосі все є іншим аніж здається
іноді у спекотні дні прошу дружину допомогти
люблю слухати як вона описує
положення місяця на небі
наш пес лежить і терпляче чекає поки вистигне
відбиття в калюжі яке він обнюхає й закопає на завтра
.
падіння ікара
пам’ятаю що розпочав ремонт
з підгонки колін до зливних труб
у дружини сусіда
мабуть відійшли води
бо вранці помчали до міста
згодом увесь день
у них працювала пилка
загоюючи пошарпані нерви
я пам’ятав про візит
оператора цифрової телевізії
у мене ще не було акаунту
на фейсбуці не було дітей
мав плани на майбутнє але
телефон лежав розряджений
а я перепочивав
на бетонній підлозі у підвалі
не знаю що сталося
того дня що я так добре його пам’ятаю
можливо те що дружина
посадила бегонії
.
***
з наших улюблених кольорів
складається веселка
Аня, 7 років
доньки переносять у відерцях
занурене у воду сонце
підтримують рівновагу тепла
ця справа
є нашою космогонією
.
день батька
наче остання прогулянка лісом
стежкою якою не пішла наука
біль у литках і коробочка з пігулками
на всяк випадок у кишені
остання цигарка в зім’ятій пачці
довідник грибів розгорнутий на боровиках
друге дихання у тіні старих ялиць
вид із перевалу аж за обрій
.
***
у малих селах хлопці
стріляють у мене з палиць
(цього не трапляється на об’їзних дорогах)
ніби я стратегічна ціль або
неідентифікований об’єкт бажань
їхніх старших сестер
траєкторія набоїв має враховувати мою швидкість
зрізання поворотів і гальмівний шлях
це є підставою для обчислення балістичної кривої
з іншого боку ймовірно що головна дорога
цього села є майстерною пасткою тож на виїзді
слід очікувати появи карронад
і картечі з гнилих яблук
збитий із курсу можу втратити темп
і хлопці візьмуть мене між двох вогнів
або ж під перехресний вогонь запитань
ніби вони перейшли на вищий рівень гри
.
паралельність
ріжеш хліб ніби захищаєш мене від дракона
наприкінці кожного руху помітна твоя ліворукість
це мистецтво не відхилятися від лінії – кажеш
коли ж дракон вивергає вогонь ніж піддається шліфуванню
.
іноді не відірвати погляду від темряви
можна писати йдучи по камінню
тут і там ставлячи знак оклику
а якщо по стебельцях трави то ко́му
іноді треба перевести подих подумати як так сталося
що гопкінсу вистачило двадцять чотири хвилини
аби отримати оскара хоча він лише дивився у камеру
влізти у його вовчу шкіру
далі прикласти вухо до теплого повітря щоб відчути як
скло резонує а якщо всі мовчать спробувати самому
з повним ротом морської води мовлені слова будуть
м’якими як медузи потім заплющити очі доки не з’явиться світло
(з’їзд камери об’єктив розкривається і видно)
дві колії прямими лініями десь півтора кілометра завдовжки
що на них розгортається альтернативна історія
вікторіанські будинки у модульній забудові
тиша є німою тому сприймаєш дихання землі всіма відчуттями
перенестися ще раз туди де сонце як крапка
у знаку питання встромляє голки в копиці й чим далі
у ліс тим важче розгледіти у хмарах казкові о́брази
.
пополудні
йдеш через площу старого міста
і розходиться море голубів
у ритм кроків б’ється
серце костельного дзвону
.
***
ця частина саду майже завжди в тіні
(дозволяємо зимувати тут їжакам)
невидима для сусідів – наш зворотний бік місяця
з черешнями що достигають і доньками котрі дорослішають
вирощуємо тут м’яту що ідеальна в спекотні дні
аби у холодні ночі не пильнувати вогню
.
пірати
триває колонізація земель і морів
при одночасній дестабілізації колоїдної системи
земля пахне дощем але
зникає все у зоні покриття залізобетонних коло́сів
пливемо далі дозволяємо рідині
заново пізнати кшталт посудини
.
***
у місті є місце для руїн
кам’яниці з проваленими дахами
будівельні риштування
ґаргульї із відкритими ротами
хвилі накладаються
тіні струмені енергії і пара з вуст
мешканців дивує звук мого голосу
у місті є місце для багатьох імен
відлуння вперто повторює твоє
.
***
вийшли на прогулянку
за межі відомої нам фактури міста
за межі екосфери туди де панує магія
й досі видно зірки
може це лише питання віри
і великі будівлі відкидають тіні
така собі драбина якова
наче прототип космічного ліфта
а ми є противагою
зведення кінців із кінцями
впливаємо як зима
на розподіл маси землі
З польської переклав ОЛЕКСАНДР КЛИМЕНКО
Leave a Reply