70 літ тому, 6 січня 1944 року, на Свят-вечір, у моєму родинному селі Полівці Чортківського району нацисти розстріляли 16 (а за іншими даними 19) осіб.
Розстрілювали солдати з російської армії генерала Власова. Гітлерівців було 10, а власівців понад 300. Останні надзвичайно жорстоко знущалися над людьми, обзивали їх націоналістами. Казали, що Йосип Сталін незабаром навчить їх життєвої мудрості. Серед розстріляних: надрайонний провідник ОУН Михайло Чайківський («Володимир»), чотири члени молодіжної організації «Юнак», яким ще не виповнилося й п’ятнадцяти років, молодий провідник юнацької ОУН – Василь Голодрига, Михайло та Володимир Петрашики, Петро Піхут, Михайло Франків, Іван Дідюк, Василь Жиромський та Микола Басій, провідник із Ягільниці Зозуляк, два червоноармійці. Розстріляли також Івана Ціцерського з Джурина, 18-річного хлопця, який випадково переїжджав через Полівці у Базар, Трагедія підсилювалася тим, що розстріл юнаків відбувався на очах у їх родичів. 26 місцевих жителів арештували.
Через декілька тижнів після полівецької трагедії боївка окружного Проводу СБ Антона Михальчука, уроджденця Полівців, захопила майора Петрова зі сумнозвісної армії генерала Власова, який признався, що він був головним пропагандистом власівського полку по боротьбі з «бандизмом» у південній Галичині.
21 лютого 1944 року у Чорткові бійці УПА вбили шефа кримінальної поліції Ізельта. Атентат виконали окружний провідник СБ Антін Михальчук («Крилатий») та Орест Чорпіта («Меткий)», заступник окружного провідника юнацтва ОУН.
Я навіть у цю хвилину переглядаю свій архів, у якому, знаю точно, десь зберігаються свідчення учасників тих подій, яких вже давно нема серед живих, щоб знайти і доповнити у наступні дні цю статтю безцінною інформацією. Але моє прохання зараз зводиться до такої християнської чесноти: цієї свят-вечірньої пори пом’яніть молитвою світлі душі моїх убієнних земляків.
Володимир Погорецький.