Святково-урочиста атмосфера панувала в приміщенні Потуторської школи, яка цьогоріч відзначає півстолітній ювілей. Сюди прибуло більше ста випускників ювілейних років випуску з різних куточків Тернопілля й України. Їх гостинно зустріли запашним короваєм на вишитому рушнику. Гостей ювілейного дійства щиро привітала директор Потуторського навчально-виховного комплексу “ЗНЗ І–ІІІ ст. – ДНЗ”, депутат обласної ради Ольга Поляк.
Як зазначалося, за довгих 50 років школа вивела на широкий життєвий шлях близько 1300 учнів, в її стінах працювали й працюють віддані своїй професії учителі. У лютому 1968 року відбулося урочисте відкриття нової двоповерхової будівлі школи. Це стало великим святом не тільки для потуторців, а й для мешканців сіл Жовнівка та Посухів. При допомозі керівництва колгоспу “Дружба”, який довгий час очолював Дмитро Некрасов, за три роки будівництво завершили, споруду газифікували, провели водогін, обладнали навчальні кабінети.
Директором тоді восьмирічної школи з 1968 р. працювала вимоглива й справедлива М. Некрасова, дружина тодішнього голови колгоспу. В цей період школярів навчали педагоги Б. Сендецький (історія), Я. Хлопась (українська мова), М. Сухарська (українська мова), Н. Колодій (німецька мова), З. Пиріг (фізика), А. Хлопась (математика), Н. Трач (біологія), В. Матис (фізкультура і малювання), О. Мельничук (співи), В. Радішевський (трудове навчання), М. Пасемник (початкові класи), С. Сендецька (початкові класи), П. Маруневич (вихователь групи продовженого дня), М. Мельничук (старша піонервожата).
У період із 1968-го по 1975-й роки було по два паралельні класи, в яких навчалося 264 учні. 1975-го школу реорганізовано в середню. У 1977 р. 40 випускників одержали атестати про середню освіту. У 1978–1979 рр. директором працював Ю. Дідик. Майже 23 роки колектив очолювала М.В.Мельничук. Тут розпочали свою педагогічну діяльність багато вчителів, які сьогодні трудяться на ниві освіти району й області.
Школа не тільки давала міцні знання. Учні постійно допомагали місцевому колгоспові у польових роботах, на тваринницькій фермі. За зароблені кошти організовувалися поїздки до Львова, Києва, Одеси, Кам’янця-Подільського, Москви, інших міст. Активно діяло учнівське самоврядування, драмгурток під керівництвом Б. Гусак. Учні були постійними учасниками й переможцями районних оглядів художньої самодіяльності (худ. керівник О. Мельничук). У 2003–2005 роках на посаді директора працювала Г. Вальків.
Сумним в історії навчального закладу й села став 1984 рік – в Афганістані загинув випускник школи офіцер Ігор Дуда. Наступного року піонерській дружині школи присвоїли його ім’я.
Учителі й учні щиро вітали в 1991 році проголошення незалежності України. В школі створили кімнату-музей “Берегиня”, ввели курс основ християнської етики, який читали Г. Демко та М. Пашковська.
Потуторська школа у всі часи була однією з найкращих у районі. За успіхи у навчально-виховній роботі педколектив неодноразово нагороджувався грамотами районного відділу освіти та райдержадміністрації. На базі школи постійно проводяться районні семінари-практикуми вчителів-предметників. Серед випускників школи – учителі, економісти, бухгалтери, медики, військові, священики та ін. Школа пишається ними. Продовжувати добрі педагогічні традиції сюди повернулося більше трьох десятків випускників. Спорт у школі люблять і підтримують усі. Адже вже більше 40 років формує в учнів витривалість та фізичну досконалість В. Надаховська. Багато з них обрали згодом професію вчителя фізкультури.
Основними напрямками виховної роботи є національно-патріотичне виховання на принципах християнської моралі. Тут діє куточок духовності. Проводяться літературно-мистецькі вечори до важливих дат національного та релігійного календарів. Активно діють учнівське самоврядування, дитячі організації “Соколята”, “Соколи”, “Просвіта”. Учні щороку беруть участь у Всеукраїнському русі “Моя земля – земля моїх батьків”. 14 жовтня 2017 року на фасаді школи було встановлено меморіальну дошку уродженцю села, колишньому бережанському гімназисту, члену ОУН з оточення Ярослава Стецька – Омеляну Лапуньці.
Школа відчуває постійну підтримку батьківського комітету, місцевої церкви, відділу освіти райдержадміністрації, районної ради, сільських рад сіл Потутори, Жовнівка, Посухів та Літятин, колишніх учнів. У час змін, реформувань всі новації нової української школи колектив утілює в життя. Опорна школа оновилася, зроблено чимало ремонтів, нещодавно одержали новий автобус для довезення школярів. У січні 2018 року до школи приєднали місцевий дитсадок «Веселка».
…На сцену запросили випускників 1969, 1988, 1993, 1998, 2003, 2008, 2013, 2017 років. Серед них – доктор медичних наук, професор Тернопільської державної медичної академії ім. І. Горбачевського Ярослав Нагірний, депутат районної ради Нестор Колодка з дружиною Іриною. Увагу привертав і Богдан Сендецький, який 30 років працював завучем цієї школи. Линули зворушливі спогади, сердечні слова вражень від омріяних зустрічей.
На жаль, не змогли прийти учителі й учні, котрі вирушили в дорогу, з якої немає вороття, залишивши по собі тихий смуток непоправної втрати, світлі спогади в серцях. Присутні згадали їх хвилиною мовчання.
Учасників ювілейних заходів привітали перший заступник голови райдержадміністрації Віктор Зінчук, начальник відділу з гуманітарних питань районної ради Іван Головацький, начальник відділу освіти райдержадміністрації Наталія Бабій, завідувач райметодкабінету Ольга Жеребецька, методист райметодкабінету, заслужений працівник освіти України Василь Бич, директор ТзОВ “Жива Земля Потутори” Іван Бойко, працівник Товариства, представник Асоціації “Жива Земля Швейцарія” Крістіна Лібергер, ветерани педагогічної праці й ін. Ювіляри одержали чимало подарунків, зокрема – футбольні й волейбольні м’ячі.
Учні Потуторського НВК подарували присутнім чудовий концерт. Усім дуже сподобалися пісні у виконанні ансамблю “Дзвіночки Лисоні” (керівник Світлана Чепіль), талановитих солістів.
Як наголошувалось у виступах, школа – вогонь творчості, науки, свідомості, натхнення. Тож усім завжди потрібно підтримувати полум’я дружби, любові, єднання поколінь. Нових звершень і злетів, творчості
й креативності, наснаги на наступні 50 літ!
Тетяна Бідзіля.
