Шкодую, що лишень аж майже через 10 літ натрафив на направду помітну книжку оповідок світлої пам’яті Романа Солила “Кульбабовий ангел”. Видрукувало її поважне видавництво “Богдан” у Тернополі.
Пам’ятаю Романа ще зі студентських років (був моїм абсольвентом у Франковому виші) – життєрадісного, щиро-веселого, дотепного, глибоко мудро-розумного – українського патріота.
Романові прозові фрашки мають неперевершену притягальну силу, бо написані перманентно діалектом-пензлем – а це є найзапашніший букет нашої Мови!
Кожен сніп оповідок – Дідова книга, Джерела, Школа, Сон-трава, Свій розум, Сухий дуб, Чорний хліб (а їх аж 9 історій) ущент переповнений філософським нервом, глибинним змістом, моралізаторською сентенцією, власною оригінальністю.
Тішить душу, око словник діалектних слів, що борше навіть буйду водло єнчих теньгих нагород робит заслужену честь авторові.
Спочивай, друже Романе, в Бозі. Про Тебе пам’ятатимуть повічно!
Зиновій Бичко, професор