Блакиттю під дзвінких небес…
Доба тримає шляхом хрест.
Горять – золочені – поля…
Ковтають чад… гаї, роля.
–
Гримить вгорі один не грім –
Палає… все навкруг... окрім.
Буття важкий волоче віз…
Не крові без… і солі… сліз.
–
Злоби – запалений – болід…
Несе… свого жахіття плід.
Безумство – й це безспірний факт!..
Уклало… з темрявою пакт.
–
Війни пашить всім жаром піч…
За волю – спину без – йде січ.
Ідуть з очей – не дні курні…
Козацький дух, зі злом, в борні!
–
Не мед – чекає з калачем –
Явивсь з неправди хто мечем…
Усіх де зол – вирує – вир…
Там з посохом – не поки мир.
–
Вгорі не скільки темна ніч –
Своїх – запалювала б свіч…
Зло – поламає – грізний зуб…
Фортеці об златий тризуб!
–
Вітчизни долю за – борців –
Не путь без бур… і камінців...
Яка б не – випробів – гора…
На все і вся… своя пора.
Микола Собчук
м. Вінниця
Leave a Reply