Книга Ігоря Павлюка «Танець Мамая» – це своєрідне ліричне одкровення автора з глибинним автентичним підтекстом.
Мамай – це багатогранний образ, воїн-характерник, захисник, мудрець, який поєднує бойову готовність із духовністю. Козак Мамай втілює життєздатність і є символом непереможності козацтва та незламності українського народу.
Ліричний герой збірки «Танець Мамая» – людина непересічної вдачі. Це – людина-емоція. Оголений нерв. Мікроскоп. Рентген. Томограф… Це – людина-свобода, людина-парадокс і людина-логіка водночас. Він створює світ, поєднуючи непоєднуване. Чутливий, непохитний,язичник і християнин, реаліст і містик, стражденний і щасливий, сильний і вразливий – саме таким є суб’єкт цієї поетичної збірки.
Стилістичний потенціал поетичних текстів збірки Ігоря Павлюка «Танець Мамая» вражає містичним та філософсько-міфологічним підтекстом, експресивністю синтаксичних одиниць та неординарністю художніх засобів.
Особливої емоційності та динамізму поезіям надає ампліфікація односкладних (означено-особових ) речень, що дає змогу зосередити увагу не на особистості ліричного суб’єкта, а на дії – «танці» Мамая, що втілює динаміку одвічного руху:
…Кидали на мене карти й кості…
Напивався.
Каявся.
Любив.
У тугі глибини й високості
Падав –
І злітав,
Як голуби…
Унікальна, містично-міфологізована і водночас природно-щира, жива, «приземлена» метафоричність – це СВІТ, створений Ігорем Павлюком, образна дивовижа якого зачаровує назавжди й не відпускає:
Темно.
Як у відьминім волоссі.
В лісовій хатині сидимо.
Всі мовчать.
Я думаю про осінь
І шашличний нюхаю димок.
Пахнуть зорі,
Світять дивні квіти.
Снить лампадний вогник у душі.
Я один у цілім білім світі.
В чорнім світі відчай свій лишив…
Глибокі, потужні часто «стусівські» порівняння, які автор майже постійно виділяє за допомогою тире, надають поетичним текстам непідробності, справжності та автентичності:
…Душа моя –
Мов оркестрова яма,
Де щойно скрипка
Втратила струну.
А я – мов журавель
Часів Адама –
На Суд останній
З вирію вернусь…
Поділ єдиної синтаксичної конструкції на окремі фрази (парцеляція) з метою посилити смислові та експресивні відтінки значень – це унікальна властивість поетичних текстів збірки Ігоря Павлюка:
Росте у безсонні душа, наче тіло у сні.
Сіяє і мерзне душа, що закутана в тіло.
Я також воюю на цій громадянській війні.
Я також воскресну.
Колись.
Ритуально.
Невміло…
Використання трьох крапок для непрямої передачі емоцій або смислу, а також з метою створення ситуації для самостійної інтерпретації читачем – це ще одна риса ідіостилю Ігоря Павлюка:
Рівноваги шукаю.
Вірш пишу і молюсь.
І прощаю,
І каюсь…
І грішу…
І люблю…
Проблемно-тематичний потенціал збірки «Танець Мамая» представлений не лише вічними проблемами добра і зла, життя і смерті, а й глибоко психологічними і філософськими проблемами внутрішнього роздвоєння особистості, сенсу людського існування, пошуку істини та віри у Бога.
Поряд із вищезазначеним проблемно-тематичним різноманіттям чітко простежується громадянська позиція автора: звернення до патріотичних почуттів, поняття соціальної справедливості, національна ідентичність та духовність, роль і місце митця у суспільстві, питання гідності і свободи:
Синій весняний ліс.
Плачуть русалки в листі.
Той, хто до себе доріс,
Перед Всевишнім чистий.
Перед людьми такий
Тонкий, мов китайський лірик,
Море годує з руки
З чуттям степового звіра.
І не влада йому,
Тільки свобода мила.
То вже не хлопчик – муж.
Брила.
Брила.
На ній трава,
Ніжна, як лезо бритви…
Той, хто до ласки доріс,
Доріс і до битви.
Ліричний суб’єкт збірки «Танець Мамая» за гостротою зору і почуттів, за всеохопленістю тем, за глибиною внутрішньої любові до рідної землі нагадує Шевченка.
Його небайдужість, саможертовність вражають:
…Полюють, плюють на людей людці,
Не знаючи, хто ми, звідки.
Глибока дорога .
Мета є і ціль,
Судді і свідки…
Усі художні параболи, метафорика, автентичний підтекст, тонкий ліризм, містика і космічність, масштабність зображення – це те, що створює принципово нову художню дійсність і робить поетичні тексти збірки «Танець Мамая» рідкісно-багатими, а саму книгу – своєрідним сміливим новінням, утвердженням матерії і буття українців з неповторністю та автентичністю ідіостилю.
Образ Мамая цілісно проникає крізь висвітлену прозорість струн душі Поета та матеріалізується у всій його енергетично-потужній, багатовекторній, всеохоплюючій творчості бутністю українських родів, віртуозною спіральністю трюків “Бойового Гопака”, засівається в ядрі чуттєвої бандурки сакральними Думами-Мріями Українського Світу – СВІТУ Поета Ігоря Павлюка-Мамая.
Ніна Талько-Петрук (Древа Звана)— поетка, прозаїк,
член Національної спілки письменників України,
лавреатка обласних літературних премій імені Лесі Українки,
Василя Земляка, Бориса Тена, нагороджена медаллю
“За заслуги перед Звягельським районом у галузі культури”
Тетяна Калінченко – поетка,
вчителька вищої категорії, «старший учитель» Новороманівського ліцею Брониківської сільської ради
Leave a Reply