Життя, слово, філософія… Філософія – також слово. Що ж говорять про неї словники? «Філософія» – від грецького «любов до мудрості»; формасуспільної свідомості, яка виробляє загальний цілісний погляд на світ (Що не філософ – то інший світ!); наукапро найзагальніші закони розвитку природи, суспільства та мислення (Великий тлумачний словник української мови).
.
1.
Філософія – продукт суспільного замовлення. Насамперед тому, що, як зауважив ще на початку 1990-их Володимир Перхач («Роздуми»), «спільний істотний недолік усіх філософій – відсутність науково обґрунтованого методу в сенсі теорії великих систем». Ернест Резерфорд, лауреат Нобелівської премії з хімії 1908 року, якого вважають найвизначнішим фізиком-експериментатором ХХ століття, свого часу сказав, що тільки фізика є наукою, а все інше – «колекціонування марок» (фізика включає в себе математику й хімію – це три стовпи піраміди знань). «Мартенс і Шнедельбах розрізняють “філософію як науку”, що надає перевагу зв’язку з предметом, і “філософію як просвітництво”, що висуває на передній план ставлення суб’єкта до самого себе» (Марія Фюрст, Юрґен Тринкс, «Філософія»). А Володимир Мельник стверджує, що «Філософія акумулювала історичний досвід людства в сенсі освоєння світу, можливостей його пізнання та перетворення, завдяки чому й виростає Дім бутття людини з фундаментально-визначальними метафізично-граничними його основами» (В. П. Мельник, «Філософія. Наука. Техніка»). Освоїли, пізнали, перетворили, збудували Дім буття – а що далі?.. Зрештою: «Багато в небі й на землі такого, що нашій філософії й не снилось» (Ігор Мойсеїв). Філософія – коло, яке не має ні початку, ні кінця, але «Служити філософії – ось що таке свобода» (philosophiae service Libertas est), – стверджував Сенека.
.
2.
Філософія мусить бути цікавою і зрозумілою для всіх, а особливо філософія кордоцентризму, яку започаткував Григорій Сковорода, щоб людина пізнала своє «Я», духовне начало природи і людини, бо вже в самому означені ми заходимо в суперечність: «… філологічно некоректне пояснення слова “філософія” як “любов до мудрості” не дає відповіді на питання, а радше порушує нові. Що таке мудрість? Як можна викладати “любов до мудрості”, а не “вчення про мудрість”? Як можна викладати і вивчати любов до чогось?..» (Марія Фюрст, Юрґен Тринкс, «Філософія»). Правдою серця, духом любові торуймо дорогу до серця людини.
.
3.
Знання, пізнання… Мандрую сторінками «Філософії» Марії Фюрст і Юрґена Тринкса: «Знання – це чеснота… Що таке чеснота? Для Сократа… шлях до знання – це шлях до самопізнання».
Що тут ще скажеш? Розмислюймо… Пізнання ж реалізує думка, яка випереджає дію:
Міркуй, коли кладеш стрілу на лук,
А не тоді, як випустиш із рук.
Сааді, «Бустан»
.
4.
Часто дивимось у дзеркало, щось там бачимо, та не себе, не себе – «свого опонента, якого знаємо значно менше, аніж будь-кого зі своїх друзів: “Nosce te ipsum (Пізнай самого себе)”» (Андрій Содомора, «Поезія. Проза»). Звідси всі наші біди: не заглядаємо у дзеркало того, що принесе нам і людям поруч найбільшу користь, – дзеркало книжки, бо вихід із лабіринту, з небуття душі й серця – у слові,а слово – у книжці;libros lege (книги читай)…
.
5.
Не завжди мудрий здатен збагнути всю мудрість мудрості. Тут найбільше важить не те, що пишемо, думаємо, а – що чинимо. Життя, як в Ісуса Христа, коли все – у всьому: «І виправдалася мудрість своїми ділами» (Євангеліє від Матвія 11:19).
.
6.
Інколи повертаємося до прочитаного, бо «Вцілілій миті тій нема ціни / Бо час – одлуння втрати: / він – це ми» (Андрій Содомора). А що ж таке час? Ми в часі чи час з нами? Час залежить від нас і того, що ми робимо в цьому часі…
.
7.
Байдужість: «Моя хата скраю, я нічого не знаю»… «Демократичне суспільство буде могутнім тільки тоді, коли більшість його учасників братиме активну участь у виборах і в житті спільноти» (Кен Робінсон і Лу Ароніка, «Школа майбутнього…»). Пам’ятаймо про давнє українське козацьке прислів’я: «Моя хата скраю – першим ворога зустрічаю».
.
8.
Мудрість мовчання – вінець мудрості людини. Сова… «Сидить собі та птаха… “не плаче й не співає”» (Андрій Содомора, «Наодинці зі словом»). Мовчить. Чи завжди мовчання золото?
Як хочеться – вмерти!
Аби не мовчати…
Василь Стус
Слова, затиснуті у горлі,
слова, задушені в мовчанні…
Ірина Калинець, «Шлюб із полином»
.
9.
Вже сивочолими розуміємо, яке то щастя, коли хтось думає про нас, молиться за нас і поєднаний з нашим серцем невидимою духовною ниткою життя. Людина так далеко відійшла від Божих законів, що мислителям неможливо виснувати всеохоплюючу формулу щастя. Я ж гадаю, що має право на життя й така думка щодо повноти щастя – це коли не стається того, чого не мало би статися.
Богдан ДЯЧИШИН, м. Львів
Leave a Reply