Коментар та спроба правової оцінки ракетного обстрілу міста Чорткова на Тернопільщині від 11 червня 2022 року
Востаннє бомбардування Чорткова скоїли льотчики німецького Люфтваффе у квітні 1944 року. Нещодавно цим відзначилися їхні послідовники, військові Чорноморського флоту Російської Федерації. 11 червня 2022 року, вперше від часів Другої світової війни, місто зазнало удару ракетами «Калібр», випущеними з акваторії Чорного моря. Цей обстріл згідно норм міжнародного права можна кваліфікувати як воєнний злочин.
Що це було?
Дощового суботнього вечора 11 червня у Чорткові пролунали гучні вибухи, від яких здригалося усе місто.
Як повідомила наступного дня прес-служба Чортківської міської ради, було завдано удару 4-ма крилатими ракети типу «Калібр». Метою обстрілу начебто була розташована у місті військова частина. Цікаво, що майже ніхто з військових серйозно не постраждав. Та в результаті падіння і вибухів ракет 22 людини отримали поранення (серед них лише двоє військових), 11 із них госпіталізовано, у тому числі – 12-річна дитина. 13 червня було оприлюднено результати попереднього візуального обстеження комісією міської ради 55-и пошкоджених об’єктів цивільної інфраструктури. Руйнування та пошкодження різного ступеня зафіксували у 37-и багатоквартирних будинках на вулицях Володимира Великого, Ягільницькій, Незалежності, загалом у 438 квартирах, на 11-и об’єктах підприємницької діяльності, у 4-х приватних будинках, у 2-х навчальних та закладах (загальноосвітня школа № 5 та спортивна школа), у дитсадку № 7. Переважно фіксувалися пошкодження вікон, покрівлі, стін, балконних конструкцій, вхідних та міжкімнатних дверей. Подкоджено також десятки приватних авто, які знаходились у момент обстрілу просто неба. Один з багатоквартирних будинків, лиш нещодавно заселений мешканцями, зазнав особливо значних руйнувань. Адже одна з ракет вцілила просто перед його стіною, за межами території військової частини. Внаслідок пошкодження енергетичної інфраструктури будинку в ньому виникла пожежа. Питання про можливість його відновлення ближчим часом вирішуватимуть експерти. Наразі 9 квартир у цьому будинку абсолютно непридатні для проживання.
Зрештою, мешканці міста наступного дня мали можливість на власні очі пересвідчитися у масштабності руйнувань…
Як повідомив ЗМІ по гарячих слідах обстрілу Голова поліції Тернопільської області Олександр Богомол, основною метою ракетного удару була військова частина, розташована у Чортківській громаді, але постраждали й житлові будинки. За його словами, жодної зброї на військовому об’єкті не було. Президент України Володимир Зеленський також відреагував на обстріл Чорткова, зазначивши, що чергові звірства російської армії «не мали жодного тактичного чи стратегічного сенсу».
Як бачимо, відразу виникло питання, чи мав удар ракетами легітимну військову мету – знищення військового об’єкту? Чи мета була іншою – враження та залякування цивільних громадян, руйнування житлової інфраструктури міста, нарешті – провокування ЗСУ на удар у відповідь по цивільним об’єктам на території РФ?
Аж ось як прокоментував ракетну атаку Чорткова офіційний представник Міноборони РФ генерал-лейтенант Ігор Конашенков (подаємо мовою оригіналу): «Высокоточными ракетами большой дальности морского базирования «Калибр» в районе населенного пункта Чортков Тернопольской области уничтожен крупный склад поставленных киевскому режиму из США и европейских стран противотанковых ракетных комплексов, переносных зенитных ракетных комплексов и артиллерийских снарядов к системам вооружения. В результате дистанционного поражения убито около 470 солдат противника». (https://argumenti.ru/army/2022/06/775856).
Коментар Конашенкова є очевидною брехнею та маніпуляцією фактами, розрахованою хіба що на його необізнаних співвітчизників. По-перше і найважливше – ракетний удар нанесено не просто десь там в «районі населеного пункту Чортків», а в самісінький центр міста, в найбільший район багатоповерхової житлової забудови. Нанесено пізнього вечора вихідного дня, коли більшість мешканців перебуває вдома. Зрештою, якби перший-ліпший нелінивий стратег російського Генштабу просто зазирнув у Google maps, він побачив би, що в Чорткові в 10 метрах від огорожі частини ЗСУ, обраної для обстрілу, знаходяться чотири найближчі багатоповерхові житлові будинки. Що в 50 – 100 метрах від точки планованого удару – найбільший у місті супермаркет, церква, дві автозавправні станції, та практично з усіх сторін – інші житлові багатоповерхівки… Але, як видно ризиком вбити цивільних мешканців та зруйнувати об’єкти інфраструктури в колі московського генералітету ніхто не переймався.
По-друге, ясна річ, якби чорноморські моряки справді накрили 4-ма «Калібрами» крупний склад боєприпасів, житловий мікрорайон Кадуб у Чорткові внаслідок їхнього детонування повністю перестав би існувати і рахунок забраних людських життів йшов би на тисячі. На щастя, жодних снарядів на території військової частини не було, адже тут складських приміщень для них нема і не могло бути. Можливо, це в РФ «крупні склади боєприпасів» розміщують під стінами багатоповерхівок? Що ж до підрозділу ЗСУ, по якому вирішили нанести ракетний удар, то він віддавна базується ще в історичних будівлях 95-го цісарсько-королівського полку піхоти, споруджених на межі ХІХ – ХХ століть. У старих австро-угорських кам’яницях тут були розміщені лише казарми особового складу та штаб війсьвої частини.
Нарешті, такої кількості військових, як у розповіді Конашенкова, «470 солдат противника», ніколи й не налічувалося у тій військовій частині навіть до масштабного скорочення чисельності ЗСУ. А з початком повномасштабної війни українські військові вже не мають можливості перебувати у тилових казармах – вони на бойовому чергуванні. Звісно, про «470 солдат» Конашенков рапортував у надії підживити зловтіху споживачів пропаганди московських телеканалів та ще можливо подарувати комусь з армійських чинів додаткові зірочки або й лампаси.
Як це виглядає крізь призму міжнародного гуманітарного права ?
Одним з базових документів міжнародного гуманітарного права є 4-а Женевська конвенція про захист цивільного населення під час війни – міжнародна багатостороння угода в галузі законів і звичаїв війни, спрямована на захист жертв збройних конфліктів. Конвенцію було підисано на Конверенції ООН у Женеві в 1949 році, ратифіковано Українською РСР в 1954 році. Загалом до Женевських конвенцій та додаткових протоколів до них приєдналися понад 190 держав, тобто майже всі країни світу.
У Конвенції закріплено основний принцип міжнародного гуманітарного права: війни ведуться проти збройних сил супротивника – натомість військові дії проти цивільного населення, хворих, поранених, військовополонених тощо забороняються.
Варто зазначити, що Конвенція застосовується до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту – навіть якщо його сторони не визнають стану війни. Тобто її норми є дієвими в нашому випадку – в умовах неоголошеної війни між Україною та Росією, коли обидві сторони не визнали, що перебувають у стані війни.
Для правової кваліфікації ракетного обстрілу житлового мікрорайону Чорткова може бути застосований Додатковий протокол до Женевських конвенцій 1977 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів.
Норми Протоколу базуються на тому, що сторони конфлікту повинні завжди проводити різницю між цивільним населенням і комбатантами, а також між цивільними об’єктами та військовими об’єктами і відповідно спрямовувати свої дії лише проти військових об’єктів.
Протоколом забороняються напади невибіркового характеру як такі.
До нападів невибіркового характеру серед іншого відносяться ті, за яких застосовуються методи воєнних дій, які не можуть бути спрямовані тільки на конкретні військові об’єкти, або не можуть бути обмежені, які вражають військові або цивільні об’єкти без різниці.
За Протоколом слід вважати невибірковими:
а) напад шляхом бомбардування будь-якими методами або засобами, при якому як єдиний військовий об’єкт розглядається ряд явно віддалених один від одного і помітних військових об’єктів, розташованих у місті, в селі або іншому районі, де зосереджені цивільні особи або цивільні об’єкти;
b) напад, який, як очікується, принагідно спричинить втрати життя серед цивільного населення, поранення цивільних осіб та шкоду цивільним об’єктам, або те й інше разом, які були б надмірними по відношенню до конкретної та безпосередньої військової переваги.
Ракетний удар по житловому району, в якому військовий об’єкт однозначно не віддалений від цивільних будівель був нанесений з метою враження складу боєприпасів, руйнування якого неминуче спричинило би втрати серед цивільного населення та шкоду цивільним об’єктам.
Отже він має усі ознаки воєнного злочину за міжнародним гуманітарним правом.
Компетенцію винесення вироків за воєнні злочини, злочини проти людяності та злочин геноциду має Міжнародний кримінальний суд (МКС).
На жаль, Верховна рада України за багато років не спромоглася ратифікувати основний процедурний документ МКС – Римський статут. Відсутність ратифікації Римського статуту суттєво гальмує початок та хід розслідування воєнних злочинів в Україні, хоча звісно, МКС неспроможний розслідувати та карати за усі такі злочини через їхню масовість.
Тому існує необхідність створення спеціального міжнародного судового органу для розслідування і покарання за міжнародні злочини, скоєні в ході неоголошеної україно-російської війни – можливо, за зразком Міжнародного трибуналу для колишньої Югославії.
Хто повинен за це відповісти?
Пуски ракет «Калібр» по території України здійснюються з ракетних фрегатів та підводних човнів Чорноморського флоту РФ. Наразі у відкритих джерелах не з’являлася інформація щодо причетності командування якогось конкретного корабля до ракетного удару саме по Чорткову. Звинуваченим у цьому воєнному злочині може стати, наприклад, той же сумнозвісний Григорій Бреєв, капітан фрегату «Адмірал Макаров», який зрадив присязі народові України в 2014 році. Цікаво, що колаборант народився на Вінниччині і після закінчення Севастопольського ВМІ ім. Нахімова, командував українськими корветами «Луцьк» та «Тернопіль». Незадовго до окупації Криму був командиром Севастопольської військово-морської бази ВМФ України. Наразі Державне бюро розслідувань України вже завершило досудове розслідування та направило до суду його справу. Бреєв обвинувачується у державній зраді та виконанні злочинних ракетних обстрілів українських міст, що передбачає покарання у вигляді позбавлення волі до 15 років.
Втім не секрет, що цілі для ракетних ударів визначаються в Генштабі армії РФ, куди стікається інформація з фронту та від розвідки. Ракет не надто багато, тому введено таку систему, коли рішення про виділення ресурсів приймається на самому верху. Отже, звинувачення у воєнному злочині обстрілу мирного міста може бути висунуто колись і генералітету російського Генштабу.
Як видно, вищому військово-політичному керівництву РФ ніхто й ніколи не роз’яснив засадничих понять міжнародного гуманітарного права. Найлаконічніше їх сформулював у минулому столітті автор принципових положень Женевських конвенцій Жан Пікте: «Війна – це удавання до сили, але до сили, що має межі. Крім і вище насильства, все ж існують права й обов’язки. Вони і складають закони війни, що є продуктом розуму і глибоких гуманних почуттів, які повинні поважати всі люди і за всіх часів». Втім, маємо надію, що колись – перебуваючи на лаві підсудних та в камері міжнародного кримінального суду – Путін з його генералами матимуть достатньо часу для того, аби засвоїти ці поняття.
Віримо, що рано чи пізно це станеться і воєнні злочинці отримають справедливі вироки – у тому числі за ракетний обстріл Чорткова. Як відомо, судові процеси над нацистськими злочинцями також не були блискавично скорими. Але вони відбувалися впродовж десятиліть після війни: і в 50-і, і в 60-і роки минулого століття. Майже 25 років працював Міжнародний трибунал для колишньої Югославії. Але в результаті зло та головні його носії були засуджені і це створило черговий прецедент дієвості міжнародного гуманітарного права. Злочинцям не варто забувати, що міжнародні воєнні злочини не мають строків давності, а тому навіть через роки розслідування може бути розпочато і вирок винесено.
Отже, fiat iustitia! – нехай відбудеться правосуддя!
Олександр Степаненко, “Гельсінська ініціатива – ХХІ”