Відкривання нових імен та повертання маловідомих – два наріжні камені, на котрих твориться правдива історія. Фредерік Кізлер, архітектор світового рівня, не усіма знаний у рідних йому Чернівцях і далеко не всіма почутий свого часу. Адже його ідеї, як показала історія і філософія архітектури, фантастичні, а отже – позачасові.
Його виховав маленький Відень – зі своїм архітектурним розмаїттям і пластичним мультикультуралізмом. Від самого початку свого творчого шляху Кізлер дивився на світ очима митця, а тому намагався його змінити – розпочинав він як художник-авангардист, дизайнер, а вже згодом – як архітектор, започаткував поняття «езотеричної архітектури». Вершина його архітектурної майстерності – храм-музей старовинних манускриптів у Єрусалимі.
Рідними для нього стали три країни – Україна (Чернівці), Австрія (Відень) та Америка (Нью-Йорк).
12 серпня у ЧОУНБ імені М.Івасюка відбувся стартовий і знаковий захід, який багато для кого відкрив унікальне ім’я архітектора,художника чернівецького походження і абсолютно позачасового типу мислення. Сьогодні культурному товариству Чернівців запропонували мультимедійну презентаційну зустріч «Фрідріх (Фредерік) Кізлер (Кіслер) – архітектор, дизайнер, митець та філософ всесвітнього визнання». Зустріч присвячено 125-ій річниці від дня його народження, 50-ій річниці смерті та 50-ій річниці завершення будівництва храму-музею старовинних манускриптів у Єрусалимі.
Лекція-екскурс від історика архітектури, кандидата мистецтвознавства, члена бюро Українського національного комітету Міжнародної ради UNESCO з питань пам’яток і визначних місць (УНК ICOMOS) Світлани Біленкової показала життя Кізлера і феномен його таланту як одну суцільну філософію. Він був однолюбом і мрійником, жінка всього його життя – дружина Стефані – надихнула митця на головну мрію, над якою він працював усе життя – він мріяв для неї створити ідеальний театр на основі концепції Храму книги. Його дружина була за фахом філологом і він мріяв створити її честь споруду, яка об’єднає поезію і пластику виконання, яка сама стане поезією в архітектурі. Усе життя він працював над розробкою цієї споруди, але мрія в руки не давалася. Коли Фредерік втратив дружину – час для нього перестав існувати. Але ідеальний театр мав стати пам’яттю про неї. Митець каже: «Це буде перша ідеологічна будівля нашого часу, присвячена переродженню людини».
Світлана Біленкова виокремила для аудиторії ті естетичні і світоглядні засади, на яких Кізлер творив свою архітектуру. Одна з них – то чорно-біла варіація в інтер’єрі а також «інтер’єр в інтер’єрі». Річ у тім, що Фредерік Кізлер розглядав будинок як гармонійне середовище для людини, оболонку захисту, а стіни – як її другу шкіру.
А чого варта його знаменита Галерея Гугенхайма: «Я створю галерею, яка буде унікальна у світі», – пообіцяв собі Фредерік і так і зробив. В ній картини повисли у повітрі і не мають рам,а стіни – гнучкі та вигнуті. Це навіть не галерея, це інша реальність. До слова, знаменитий і всіма знаний диван-книжка – то також винахід чернівецького архітектора-мрійника Кізлера, в нього він був у червоному та чорному кольоровому вирішенні.
Сюрреаліст в архітектурі і граничний експериментатор, чиї твори гармонійно живуть у Європі та Америці, мріяв про неможливе: переміщення архітектурних об’єктів у просторі. І він досяг цього, багато його проектів рухомі. Він архітектуру та дизайн об’єднав у єдине ціле, наблизивши мистецтво ще ближче до людини, фактично – оселивши людину у мистецтві. Як пояснила лектор, багато ідей Кізлера були сміливішими за темпи часу, а тому – залишилися не почутими і впроваджуються тільки зараз.
По завершенні змістовної лекції головний архітектор Чернівців Наталія Хілько познайомила присутніх з тими проектами, над якими працює мерія до ювілею Кізлера, зокрема – облаштування дворика за його творами. Особливо інтригує захід «Дерева, які бачили Кізлера», планується і відкриття меморіальної дошки. До святкування долучиться і Наукова бібліотека ЧНУ, її директор Михайло Зушман анонсував проведення наукової конференції та організацію тематичної виставки.
«Є імена, які відкривати для себе – щастя. Унікальні люди, які жили поруч з нами і змінили багато чого цьому на світі на краще – дізнаватися про них особливо важливо для земляків», – підкреслила вчений секретар ЧОУНБ Наталія Філяк. І справді: у маленьких на перший погляд Чернівцях розквітали і розквітають імена незвичайного таланту, і чернівчани не завжди знають біографії та ідеї цих людей. А у місті ще напевне ростуть дерева, які пам’ятають Чаргаффа, Кайндля, Івасюка, Кізлера, Яремчука…
Іванна СТЕФ’ЮК