Культурно-освітній діяч за часів австрійської та польської окупацій Чортківської округи доктор юридичних наук Лонгин Горбачевський, народився 1889 року в містечку Монастириськах Бучацького повіту, нащадок старого міщанського роду Горбачевських.
Його батько, судовий урядовець, виїхав 1896 р. з родиною до Тернополя, опісля до Теребовлі, потім до Золочева, наостанку в перших роках XX століття до Товстого Заліщицького повіту на посаду директора ґрунтових книг Товстенького повітового суду. Живучи в родинному колі Горбачевських у Товстому, Лонгин після гімназійних студій закінчив юридичний факультет Львівського університету і почав працювати у Товстенькому народному домі, де очолив навчально-освітній заклад «Рідної школи» Товстенщини, упорядкувавши бібліотеку Товстенької «Просвіти», організував хор і інші освітні гуртки.
У своїх спогадах «Чортківська округа», Лонгин Горбачевський пише, що у другій половині серпня 1914 р. товстенці побачили перших патрулів російської армії, у Товстому тоді панував масовий страх, мовляв російські війська будуть грабувати мирне населення, особливо жидів, з поміж яких багатії повтікали з австрійськими військами.
Незабаром піхотні частини з артилерією заповнили ціле містечко, проте не на довгий час. Російська армія «тиснула» за відступаючими на захід австрійськими військами і Товсте опинилось під московською окупацією. Проте десь під зиму 1914-1915 рр. австрійці вигнали москалів із Західної Галичини, і фронт став на Дністрі на лінії Заліщики – Дзвиняч – Іване-Золоте – Торське – Устечко і т.д.
Впродовж літа 1915 р. фронт проходив по Дністрі. Австрійці на цій ділянці застосували в боях бактеріологічну зброю, яка масово вражала спочатку солдатів на наддністрянському фронті, а потім захопила наші села і міста. Із фронту почали привозити хворих на холеру, які до кількох годин вмирали, заражаючи нею жителів Наддністров’я.
Тим часом на фронті воєнні події змінились на користь Австрії й Німеччини. Після червневої офензиви і прориву фронту під Горлицями, армії Австрії і Німеччини почали просувати російські війська на схід і у вересні 1915 р. російська армія залишила Товсте. Російські військові частини, внаслідок Брусиловського прориву, знову повернулись до Товстого у червні 1916 р. і перебували тут до липня 1917 року. З цього часу Австро-Угорська монархія в Галичині ще існувала до кінця жовтня 1918 року.
У результаті збройного повстання українських підрозділів у Львові 1 листопада, була повалена влада австрійських Габсбургів і проголошено Українську державу. За прикладом Львова у Товстому створювались органи місцевої влади: повітовий комісаріат, повітовий суд, податковий відділ та ін.
Державний повітовий комісаріат у Товстому очолив юрист (офіцер колишньої австрійської армії) Лонгин Горбачевський, який на початку листопада 1918 р. повернувся до Товстого з Херсонщини, де перебувала його військова частина, комісаріат Товстенького судового повіту провів мобілізацію до української армії чоловіків від 18 до 35 років, яких було відправлено в розпорядження окружної команди м.Чорткова.
У січні 1919 р. окружна команда відрядила Лонгина Горбачевського на українсько-польський фронт, де він перебував до кінця війни (липень 1919р.), а ЗУНР припинила своє існування. Після визвольних змагань Л.Горбачевський повертається до Товстого з Великої України вже одруженим. Проте через жорстокі репресії польської окупаційної влади над учасниками українсько-польської війни, Лонгина Горбачевського арештовано і, тільки за допомогою друзів з Чорткова, вдалося звільнити з тюрми у 1922 році.
Внаслідок таких дій польських окупаційних репресивних властей знищувались культурні та матеріальні надбання українського населення. Так, зал для глядачів у колишньому Товстенькому народному домі (тепер у цьому приміщенні знаходиться Товстенський народний музей) польські окупанти захопили і влаштували дві класні кімнати довоєнної Товстенької семирічки. Тут проводилось навчання, перед яким та і після нього Товстенькі школярі молились з учителями школи, з духовними особами Греко-Католицької та Римо-Католицької церков, що було їх діалогом між Землею і Небесними Силами протягом двадцяти років (вересень 1919 – жовтень 1939 рр.).
А тому потрібно зберегти цей духовно-національний меморіальний комплекс у приміщенні колишнього Народного дому, а тепер в музеї, як пам’ятку для майбутніх поколінь.
Ярослав Павлик,
колишній директор Товстенського народного музею