“Питають Бодлєра, як це сталось, що його трикнижжя не потрапило до другого туру голосування за Шевченкову премію. „Банально забракло одного голосу”, – скрушно зідхнув претендент. „Чийого?” – уточнюють допитливі галичани. „Та ж головної галушки! – згадує ясновидець…”
ЗАБРАКЛО ГОЛОСУ
Питають Бодлєра, як це сталось, що його трикнижжя не потрапило до другого туру голосування за Шевченкову премію. „Банально забракло одного голосу”, – скрушно зідхнув претендент. „Чийого?” – уточнюють допитливі галичани. „Та ж головної галушки! – згадує ясновидець. – Перед голосуванням голові комітету підсунули поетичне вибране „Бручевиця”, а там рядок першокурсника з „Посланія” 1968 року: „От Благодійник так цей відродив славу передової малоросійської воші!” Класикові перехопило подих, й голос, звісно ж, пропав”. „А далі що?” – не вгавають симпатики. „Було переголосування – й знову підсувають Борисові Іллічу на цей раз „Книгу перетлумачень”. А там есей про Валерія Іллю й цитата з його твору: „Отже, проститутки й комуністи на вулицях Багдаду й Києва – добрий день, товаришу Олійник!” Сам кат пекельний вгатив обухом по тім’ю Голову комітету – і знову ж не стало голосу. Так Бог врятував Бодлєра від антишевченківської премії!” – ласкаво всміхнувся друг Шевченка.
ЗАБРАКЛО ГОЛОСУ
Питають Бодлєра, як це сталось, що його трикнижжя не потрапило до другого туру голосування за Шевченкову премію. „Банально забракло одного голосу”, – скрушно зідхнув претендент. „Чийого?” – уточнюють допитливі галичани. „Та ж головної галушки! – згадує ясновидець. – Перед голосуванням голові комітету підсунули поетичне вибране „Бручевиця”, а там рядок першокурсника з „Посланія” 1968 року: „От Благодійник так цей відродив славу передової малоросійської воші!” Класикові перехопило подих, й голос, звісно ж, пропав”. „А далі що?” – не вгавають симпатики. „Було переголосування – й знову підсувають Борисові Іллічу на цей раз „Книгу перетлумачень”. А там есей про Валерія Іллю й цитата з його твору: „Отже, проститутки й комуністи на вулицях Багдаду й Києва – добрий день, товаришу Олійник!” Сам кат пекельний вгатив обухом по тім’ю Голову комітету – і знову ж не стало голосу. Так Бог врятував Бодлєра від антишевченківської премії!” – весело всміхнувся друг Шевченка.