Старше покоління Чортківщини добре пам’ятає відомого адвоката, громадського діяча, сенатора Польської Речі Посполитої та члена Українського націонал-демократичного об’єднання (УНДО) Антона Горбачевського, який багато зусиль доклав до відновлення українського національного життя в Чортківському повіті. Одначе не всі знають, що в нього був старший брат Іван — визначний вчений, біохімік, гігієніст, епідеміолог, академік АН України, який понад 60 років проти власної волі жив за межами рідного краю. Дорогу в науку довелось йому пробивати собі серед чужих. Але завжди залишався вірним сином свого народу.
Життєвий шлях Івана Яковича Горбачевського починався з села Зарубинці Збаразького району, де 15 травня 1854 року в сім’ї священика він народився. Вчився в Тернопільській гімназії. В 1875 році закінчив медичний факультет Віденського університету і як перспективний науковець був залишений на викладацьку роботу, асистентом у знаменитого професора Карла Людвіга. Згодом він професор, ректор Чеського університету в Празі. Працюючи науковцем, одночасно бере активну участь у житті української та чеської інтелігенції. Про авторитет і популярність вченого свідчить те. що його обирають постійним членом санітарної Ради Чеського Королівства. Він брав участь у створенні пам’ятника героєві Чехії Яну Гусу і йому, українцеві, Іванові Горбачевському, було доручено відкривати цей монумент.
Вчений все свідоме життя пов’язав з долею свого народу, боровся за його «визволення з ярма поневолювачів. Великий вклад він вніс в організацію Українського лікарського товариства, був першим його почесним головою. Під його керівництвом це товариство розпочало досліджувати стан здоров’я краю, порушувало питання про відкриття Українського університету у Львові, розробляло українську медичну термінологію.
В 1917—1918 роках Горбачевський – перший міністр народного здоров’я Австрії. Досліджуючи стан справ у відомстві, він виявив на Поділлі жахливу ситуацію: бідність народу, голод, епідемії, нестачу лікарень, лікарів, медикаментів. Про результати цих досліджень та свою програму ліквідації наслідків австрійсько-російської війни Горбачевський доповідає в парламенті; однак вона була відхилена через неприхильність польських представників у парламенті. На знак протесту Горбачевський покидає пост міністра і всього себе віддає служінню українській науці. Стає професором кафедри хімії Українського університету у Відні, професором, а згодом і ректором Українського університету у Празі, одночасно викладає хімію в Українській господарській академії в Подебрадах.
Наукові праці вченого стосуються органічної та фізіологічної хімії. Він один з перших виділив амінокислоти, встановив, що вони є тими цеглинами, з яких побудовані білки, еластин. Вперше в світі (1882 р.) синтезував сечову кислоту із сечовини та амінокислоти глицину. В 1885 році І. Горбачевський опублікував працю про синтез креатину, згодом відкрив фермент ксантиноксидазу, чим започаткував вивчення метаболізму азотистих сполук та патології пуринового обміну, зокрема подагри. Він — автор підручників з хімії. Всього з-під пера Івана Горбачевського вийшло близько 50 наукових праць. Багато з них не втратило свого значення і нині.
Помер вчений 24 травня 1942 року, похований у Празі. На жаль, в історичних наукових офіційних джерелах, підручниках і посібниках про великого вченого вказано дуже скромно. Така була радянська дійсність. І все ж пам’ять про великого вченого живе. На прохання громадськості 1 липня 1992 року Кабінет міністрів України присвоїв ім’я академіка І. Я. Горбачевського Тернопільському медичному інститутові (тепер університет) і тим самим увіковічнив нашого земляка, видатного вченого, патріота України.
Степан ГРИЦЬКІВ.