Юрій Роговий. Довга дорога до “Свята”
У мене болить серце, а писати про Феодосія Рогового правду дуже важко, в мені все закипає. Тільки трохи почав...
4 вересня світова громадськість відзначаме 205-річчя з дня народження Юліуша Словацького
Поет високо цінував українську народну творчість, вважаючи її джерелом та моделлю національної поезії. Він...
Євген Баран. Війна: інформація для роздумів
Ми програємо не тому, що Європа нас здає. Вона ніколи не змінювалася. Ми програємо тому, що політики, які неправдами...
Євген Баран. Художні особливості галицького фарисейства
Все це я розповідаю до того, що у нас, в Галичині, як ніде інде, — сильне відчуття своєї правди. Настільки сильне, що...
Ігор Павлюк. “Родоводу мого неспокій”, або ж писати, як живеш, а жити – як пишеш
Читаю вірш «Не до пісень» Йосипа Струцюка, написаний 1954 року, присвячений його шкільному другу і водночас...
Павло Гірник. Майстерня
Розкрити потаємну суть слова, позирнути в проісторичні глибини, надихатися гірким повітрям похованої під...
Юрій Роговий. “Гра в бісер”
Людина живе - значить, душа її працює. Трудно, аритмічно, як життям поруйноване серце, однак... Пишеться новий роман....
Сергій Коваль. Епіграми та пародії
Виступ – лє-ні-є, наступ – лє-ні-є, глум – лє-ні-є, напад – є-ні-є, розум – є-ні-є, росте – ні-є, основа –...
Орися Москва. Про воду і кров
Очі мої не змінили кольору: сірі. Не дуже виразний колір, але після кількох крапель сліз вони стають ледь...
Ірина Мацко. Каталожні забаганки
От мріяла про чоловіка – отримала. Чудового, сильного, мужнього; мріяла про діток – і вони є, здорові й жваві; про...
Михайло Сіренко. Миня і Маня
І дядькам, що приходили до батька лагодити своє взуття, бо тато був швець, Мишко завжди, коли вони запитували як...
В’ячеслав Митрога. La grande guerre
У Сніжному схожих будівель повнісінько. Люди давно полишають цю Богом забуту пустку, аби не подохнути і не...
Іванна Стеф’юк. З великим букетом
Ті роки запам’яталися вогнем від трохи відсирілих полін, запашним чаєм з дикої м’ятки і казками – кожен вечір...