Живемо нібито в цивілізованому, але надто похмурому суспільстві, бо життя виставляє свої умови і правила гри, але ми засліплені правдою богоненависних людей і все робимо для того, щоби ця правда мала тісне і сумне продовження.
Ось, нещодавно, та навіть і кількома роками раніше, Чортківщину окупували злі генії – люди, котрі розграбовують наші національні надбання і, позаяк, ставлять під сумнів «нашенську» національну ідею та інтереси. На території району, за висловлюваннями фахових істориків і дослідників, є декілька великих місцин-городищ, які потребують послідовного дослідження. Але вони, в силу певних причин, недосліджені. Усілякими «старателями» і шукачами старожитностей просто-напросто розграбовуються. Та сила таких злодіянь буде в кінцевому результаті покарана.
Ось, наприклад, до нашої редакції звернувся нещодавно краєзнавець, людина, яка заслужила собі певної уваги з боку патріотично налаштованих та ідейно свідомих чортківчан, Ярослав Свистун. Пан Ярослав давно вивчає чи навіть досліджує історичні та архітектурні об’єкти і місця проживання наших предків, котрі жили кількома століттями раніше і не знали ні державних кордонів, ні суспільних символів, але працювали, дбали, аби утримати у спокої і мирі свій рідний край. Сьогодні серце обливається кров’ю, коли усіляка людиноненависна ідеологія бере верх над початками ідей і задумів. Хто, як не ми, мусимо призупинити процес такої штучної і ненависної наруги над нашою пам’яттю?
За словами Ярослава Свистуна, у ще червні 2007 року він випадково натрапив на свіжі сліди поверхневих розкопок на городищі XII століття. Характер частково маскованих шурфів (до півметра) вражав своєю маштабністю. Фрагменти металу та зрізи на ґрунті свідчіли про використання металодетектора і лопати.
Три інші городища мали менші ушкодження, що підтверджує їх ранню, біднішу на метал культуру (ІХст.). За двома залишками вогнища і їжі, пристосуваннями для сидіння і покинутою боєголовкою можна було зробити припущення про наступне: розкопки велися два дні, трьома особами, військова амуніція їх не цікавила.
Того ж дня він зайшов до Білівської сільради і повідомив про подію сільського голову, а також зустрівся з лісничим Білецького лісництва і попросив вияснити, чи не бачили робітники; що проводили вирубку, на одному із городищ сторонніх людей. Але від згаданих осіб ані до нього, ані до обласної інспекції будь-яка інформація не надходила.
У 2008 році чортківчанин, що займається скупкою старожитностей, розповів йому, що бачив на моніторі артефакти, викопані на городищах поблизу Білої. Зокрема: бойові сокири, меч, наконечники, нагрудні бляхи, хрести, гривні, серпи, рала. Того ж року весь цей перелік повторила інша особа, до якої у 2007 році звернулися незнайомці як до експерта з оцінки старожитностей. Проте, незважаючи на розповіді очевидців та інші потуги, встановити, хто пограбував цю культурну спадщину, йому до цих пір не вдалося. Інші заходи – це було його звернення до правоохоронних органів у 2008 році. На письмові звернення в міліцію та в комісію райради відреагував лише Чортківський РВ УМВСУ відмовою у порушенні кримінальної справи.
Відмова свідчить лише про реєстрацію та формальний розгляд звернення, тому що в десятиденний термін неможливо виконати такі процесуальні дії, як огляд місць події, проведення культурологічної експертизи, встановлення статусу культурної спадщини, оперативно-розшукових заходів. Фахівці знають, чому у таких випадках не порушується кримінальна справа.
Статті 43-47 Закону України «Про охорону культурної спадщини» від 08.06.2000 року визначають правові підстави відповідальності громадян та юридичних осіб, які своїми діями або бездіяльністю спричинили шкоду культурно-історичній спадщині.
Так, за руйнацію пам’яток і археологічних територій санкція ст. 298 КК України ч.2, ч.З вбачає позбавлення волі на строк до 5 та до 8 років. Є нюанси із застосуванням цієї норми. Вони характеризуються формою вини і статусу самого об’єкту посягання.
Адміністративна відповідальність наступає в тих випадках, коли неправомірні дії проти культурно-історичноі спадщини не містять складу злочину. Фінансові стягнення у таких випадках сягають 10 тисяч неоподаткованого мінімуму….
У відповідності із законом захист, контроль та опіка культурнр-історичної спадщини здійснюються уповноваженим органом Кабінету Міністрів України, правохороними органими. Охорона об’єктів культурної спадщини є одним із пріоритетних завдань місцевих органів державної влади та самоврядування. Зокрема, згідно з п.6.10 Положення про основні засади діяльності відділу культури і туризму функція контролю за збереженням національно-культурного надбання є одним із основних завдань цього відділу.
Поки інтелігенція, краєзнавці району думають, що мають робити з тим багатим спадком, що дістався їм від прародичів, чортківські городища дограбовують «чорні археологи. У тій самій Білій восени минулого року на Батуровій горі та Мокляках знову копали…
Слідкуйте за публікаціями на нашому сайті і ми вам чесно розповімо якими культурними, археологічними, архітектурними надбаннями володіла і володіє наша Чортківщина та хто із нинішніх владців своїм злочинним мовчанням чи бездіяльністю довів до того, що туристична, культурна, духовна галузі у нашому районі перебувають у повному занепаді.
Володимир ПОГОРЕЦЬКИЙ
Р.S. Історична довідка: Одне із літописних городищ Моклеков згадується в Літописі Руському, ст.374. Назва урочища Мокляки, ймовірно, перекручена на староболгарський манер.
Є свідчення про археологічні дослідження у Білій ще за панської Польщі.
У 2006 році незначні дослідження проводив археолог зі Львова Роман Мисько.