На географічній карті світу є біло-рожева, а мо’, й біла і зовсім невиразна цяточка – то наш сивочолий Чортків, який незабаром зустрічатиме своє 491-ліття. 1522 року місто отримало Німецьке право, що давало йому дозвіл на самоврядування. Але перша історична згадка про Чартковіце датується 1427 роком. Згадується про господаря «Прандота з Чарткова», який залишив свій підпис на акціях спілки утвореної цього ж року в Галичині. Зважте, вік як-не-як за людськими, а не за космічними якимись там мірками, поважний.
Все бачив Чортків за час свого становлення і розвитку: війни, репресії, голод та інші катаклізми. Не одне покоління чортківчан примножувало добру славу міста над Серетом, а люди, які жили перед нами, погодьтеся, були щирішими і добрішими – такої деградації, морального розтління серед жителів міста, особливо підлітків, мабуть, ще ніколи не було. Щодень все більше і більше пожирає нас молох безкарності, розпусти, фальшування, злих дій. Орієнтиром нашої свідомості стала ненависть, спокуса наживи, інтелектуальний упадок, душевний і духовний параліч. Наше місто перетворилось у великий супермаркет, де дихається, живеться і мріється лише базаром у центрі міста. Про мистецько-культурні центри, видавництва, книгарні говорити навіть не доводиться, бо життя чортківської людності заполонили сьогодні інші моральні набутки і цінності. А ми ще говоримо про розвиток туризму на Чортківщині, залучення іноземних інвестицій. У нашому районі ніхто ще серйозно туризмом не займався. А ті, від кого це залежить, пасуть задніх.
Ще кілька років тому я мав можливість побувати разом з членами Чортківської молодіжної екологічної організацій «Ноїв Ковчег» на Борщівщині. Юні екологи відвідали Голігради, Монастирок, Вертебу,Більче-Золоте, Трубчин, районний краєзнавчий музей. Хочу сказати, що наші сусіди пішли далеко у сфері туристичного і краєзнавчого господарства. Наприклад, у краєзнавчому музеї в Борщеві є три відділи, де працює 12 осіб, а у нас, мабуть, ще більше музейних працівників є у штаті цього закладу, але зважити роботу краєзнавців чи експонати Борщівського і Чортківського музеїв, то різниця між ними величезна – ніби між небом і землею. І чортківські владці не вміють працювати на перспективу та авторитет району, завжди на якісь культурні чи мистецькі програми у районному бюджеті не вистачає коштів. Ми ніяк не хочемо усвідомити, що без духовного підґрунтя наша нація приречена на погибель. А може, ми просто не маємо бажання працювати і думати про завтрашній день?..
Володимир ПОГОРЕЦЬКИЙ.