Звичайно, сьогодні усі наші помисли і погляди мають бути спрямовані у майбутнє – в першу чергу на розквіт економіки, але разом з тим ми не маємо права забувати уроки нашої славної минувшини. Як зіницю ока ми повинні берегти пам’ятники нашим націнальним героям, борцям за волю і незалежність України, споруджувати нові меморіали їх світлої пам’яті та слідкувати за тим, аби їх могили ніколи не вкривав морок забуття і байдужості.
Дивно, але в час демократичних перемін та розвою української незалежності доводиться нам сумно констатувати, що більшість наших краян з відкритою неповагою відноситься до місць захоронень українських героїв, символічних могил та обелісків, тому що без усілякого докору совісті спостерігають за їх нищенням, а то і повним ігноруванням та несприйняттям таких святих місць. Правда, знаходяться серед чортківського загалу люди, котрі, не покладаючи рук, втілюють у життя ідею нашого національного самоутвердження…
Вже кілька років тому у сесійній залі Чортківської міської ради відбувся круглий стіл, в якому взяли участь представники районної і міської влади, інтелігенції міста, краєзнавці, на якому розглядалось єдине питання: увіковічнення пам’яті стрільців УГА, армії УНР, УСС, а також відновлення історичної справедливості щодо військових поховань на чортківському цвинтарі. Ініціаторами такої зустрічі виступили міська рада, редакція газети “Чортківський вісник” та депутат міської ради Юхим Макотерський. Власне, вже багато років Юхим Фотійович досліджує українські визвольні змагання початку XX століття. Тоді наш край потрясали події великої історичної ваги: прокотилась хвиля Першої світової війни, утворилась ЗУНР, розпочалась українсько-польська війна, прошуміла відома на весь світ Чортківська офензива. У липні 1920 року Червона Армія, відкинувши поляків з Поділля, вступила на галицькі простори. Перегодом поляки вигнали з території краю більшовиків.
Ареною цих подій був і Чортків, а їх учасники, які полягли в кровопролитних боях, поховані на чортківському цвинтарі, що по вул. Степана Бандери.
У 1919-1920 роках на цьому кладовищі була відведена окрема ділянка, де поховані 313 вояків усіх тогочасних армій. Але переважно – стрільці УГА та армії УНР. У 1931 році це поховання було належним чином упорядковане. Але наприкінці 70-х чи на початку 80-х років минулого століття по тому цвинтарю пройшов бульдозер тоталітарної більшовицької системи, який знищив усі ці поховання. У 1998 році у “Літописі Червоної калини” (№11, листопад 1931 р., ст.18-19) краєзнавцю Юхиму Макотерському вдалося віднайти схему цього цвинтаря і відомості про нього. І тепер, коли поляки облаштували над своїми полеглими воїнами у ті буремні роки пам’ятник і гробівці, аби відновити історичну справедливість, постало питання спорудження і пам’ятника учасникам українських національно-визвольних змагань. Але якраз про точне місцезнаходження могил чи цього військового цвинтаря і точилася дискусія, у якій своє бачення про те, у який спосіб прознати і встановити правду кількадесятилітньої давності, підтримати ініціативу депутата міської ради, висловлювали Андрій Базалінський, Денис Плецан, Яромир Чорпіта, Михайло Кіт, Богдан Дудяк, митрофорний протоієрей Михайло Левкович, вікарій Бучацької єпархії о.Володимир Заболотний, Чортківський міський голова Ігор Билиця та ін. В основному думки людей зводились до того, аби, залучивши відповідних спеціалістів, вияснити для себе і краян, де все-таки знаходилися ці військові захоронення. Окремі учасники круглого столу наголошували чи вказували на одне місце його розташування, а свідчення інших мешканців Чорткова мають іншу думку.
Але хто б про що не говорив і які аргументи сьогодні не наводив, ясно, як Божий день, що такий пам’ятник, який би увіковічнював славу полеглих українських героїв, споруджувати на міському кладовищі треба, а вже паралельно з цим можуть займатися дослідженням точного місця знаходження військового цвинтаря і компетентні фахівці.
Але минуло кілька років і проблема не зрушилася з місця: спочивають українські герої і без пам’ятника і нашої черствої пам’яті. А людиська тим часом захаращують усіяким мотлом місце останнього спочинку героїв.
А ще, пам’ятаю, на цій зустрічі ставилось вже вкрай актуальне, на наш погляд, питання про спорудження у райцентрі пам’ятника Чортківській офензиві. Але ця тема буде вирішена на «святого нігди».
Володимир ПОГОРЕЦЬКИЙ
