Скажу відверто: Марію Горбаль з Чорткова я знаю вже багато років, люблю за чашкою кави вести з нею розмову, бо вона цікавий співрозмовник, мудра і симпатична жінка з яскравою усмішкою на устах. Її душа випромінює теплоту і любов. Вона – ніжна, щира і відверта. Це ті рідкісні риси характеру, які не можна купити за грубі гроші.
Я вже колись розповідав вузькому колові читачів, нині ту розмову виношу на ширший загал, про те, що мені ніяк з дива не може зійти: Марія – єдина представниця прекрасної половини людства на чортківських теренах, яка сьогодні директорує у ПАП «Агроспектр» с. Ромашівка, і то з великим ентузіазмом та успіхом. Ця миловидна, запальної вдачі молода жінка – з Богом та Україною у серці – ніби створена для такої мети. А народилася Марія Володимирівна у 1973 році в м. Чорткові. У 1997 році закінчила Чернівецький державний університет ім. Ю. Федьковича. В 1993-1999 рр. працювала вчителем іноземної мови в чортківських ЗОШ №1 та №6. Протягом 2000-2002 рр. навчалась в Едгвардській академії у Лондоні, кілька років там і пропрацювала. Марія Володимирівна могла жити в країні вічних туманів і досі, але туга за ріднокраєм, батьками, донькою Христинкою, яка сьогодні є вже студенткою І курсу Буковинського медичного університету, весь час ятрили душу і серце, манили в Україну. Тому і вирішила жінка повернутися на батьківщину раз і назавжди, бо роботи і на вітцівщині непочатий край. Сьогодні Марія Горбаль віддає свої найкращі материнські почуття і другій донечці – Олександрі, якій зозуля допіру накувала лишень три рочки.
Сама Марія – це портрет типової українки. «У мене піднімається настрій, я відчуваю якесь піднесення в душі й знаю, що мені все неодмінно вдасться», – повторює часто-густо Марія Володимирівна. Людина, котра мислить такими категоріями, не може жити власними інтересами, бо переживає за майбутнє нашої держави, родину, колектив. У цієї жінки інтелекту – не відбавляй: знає кілька мов, вільно цитує зарубіжних та українських класиків, багато читає і подорожує. Ось такі наші сучасні українські жінки-берегині. За такими жінками й майбутнє України.
Допитуюсь у Марії Володимирівни: чи не краще було б їй влаштуватись на роботу, скажімо, у якийсь навчальний заклад, адже вона гуманітарій, а не працювати на землі.
– Ні, – відповідає не роздумуючи. – Я люблю село, сельчан, люблю милуватися влітку стиглим колоссям, пташиним щебетом. І це моя стихія, і моя Доля…
Марія Володимирівна – депутат Чортківської районної ради вже другого скликання. Доля попри всі життєві негаразди, у цієї жінки світла і сонячна, усміхнена, приємна… і весняна – як пісня…
Володимир Погорецький.
“И коня на скаку остановит и в горящую избу…” Де Тебе найти Маріє – мріє…?
Ти ріжеш правду і завжди в точку, а таке у нас не дуже сприймають.
Всі люблять “хамелеонів” – ментальність суспільства.
Шкода що Марію Володимирівну не обрали головою районної ради. Вона вміє тримати слово а не то що Заліщук. Може хтось з депутатів тепер кається що її не підтримав. Чи може ще можна щось змінити? Що на то каже Марія Володимирівна?