Душпастир не сміє рівнодушно глядіти, які часописи приходять до його парохії, котрі подають з рук до рук і є духовною поживою йому повірених парохіян — їх душ. Сміло можна сказати, що душпастир, котрий легковажив би нині ту справу, він гірший від наємника, бо й наємникові не рівнодушно, коли хто наносить шкоду на полі його пана.
Такий легкодушний священик, то справді німий зрадник Божих справ, бо безсовісний союзник ворожого табору, який наступом йде проти Божого царства і спасення людських душ. Бо як злі книжки, ліберальні і протирелігійні часописи в короткім часі можуть знищити його довголітню працю, так знова добра книжка і католицька преса не лиш скріпить та довершить його змагання, але стане оборонним валом перед ворожим наступом. Тому до найважніших обов’язків душпастиря треба зачислити поборювання лихої, безбожної та т. зв. невтральної преси, а попирания доброї. Під тим оглядом нехай послужать такі завваги:
1. Засаду, що кожда католицька родина повинна читати католицькі письма, треба впоювати в переконання людей в часі катихізації, в проповідях та осібними конференціями на сходинах церковних Брацтв чи релігійних товариств.
2. Свідомий католик не сміє попирати і читати письм, котрі: а) нападають на Церкву, висмівають розпорядки і прикази Ап. Столиці і Епископату та очернюють духовний стан; б) в етичній ділянці не руководяться христіянськими засадами, но навпаки подають читачам скандали і сензації: в) попирають ляіцизацію життя на кождім полі, голосять розділ держави і Церкви независиму, автономну мораль, світську школу, цивільні шлюби і розводи; г) свідомо ігнорують суспільну, добродійну і місійну діяльність Церкви.
3. Головно треба перестерігати перед т. зв. невтральною, ареліґі- йною пресою, бо укритий ворог небезпечніший як явний.
4. Проповідники і сповідники нехай освідомляють вірних про заборону читання лихих книжок і письм, а душпастирі повинні наглядати особисто і чувати, щоб лихі часописи не поширялися в їх парохіях.
5. Душпастирі повинні знати, які часописи, книжки й письма поширені в їх парохіях, щоб не лиш могли протиділати їх блудам, але й позитивно ділати.
6. Душпастир повинен нав’язати особистий контакт з читачами лихих часописів і по можности вплинути, щоб вони залишили читання і передплату злих часописів, а на їх місце взяли добрі.
7. Нехай душпастир пам’ятає, що пропаганда добрих книжок і часописів, це справа дуже важна й одинокий середник в поширюванню добрих письм. В тій цілі поручається: а) класти кат. часописи й письма до перегляду в парохіяльній канцелярії і почекальні; б) плякатувати на загально приступних місцях пр. коло церкви; в) уряджувати коло церкви кольпортажу писем і часописів:
г) при парохіяльних посіщеннях (в нас з приводу Йорданських свят) роздавати відозви, оказові числа, летючки й брошурки: ґ) до поширювання преси уживати релігійні Брацтва і Товариства;
д) посередничити в пренумераті і організувати спільні пренумера- ти (один часопис для кількох осіб); е) розносити письма по домах при помочі членів Брацтва або осібно основаного «Апостольства преси»; є) закладати парохіяльні бібліотеки: ж) посилати до катол. часописів стислі інформації і кореспонденції; з) лиш до катол. преси посилати всякі комунікати й оголошення церковних обходів та організацій; і) уряджувати день або місяць католицької преси.
Нарікаємо на сектанство, большевизм, радикалізм, на упадок релігійності і моралі, особливо серед молоді, та спитаймо себе, що зробили ми, щоб протидіяти деструктивним і протирелігійним течіям. Якраз це доба, коли адові сили ведуть головний наступ на нашу Церкву і то ведуть головно через пресу й виданиитва. За вка-зівками Комінтерну та масонських льож видають у нас вороги Церкви під ту пору около 20 протирелігійних часописів з большевицькою закраскою. Друкується їх в десятках тисяч та розсилається безплатно на всі знані адреси.
Крім радянофілів католицький світогляд підриває сильно націоналістична преса, яка ставить справи національні вище понад справи віри і Церкви, вона детронізує Бога, а натомість ставить суверенність народу чи держави. Національний шовінізм усуває любов Бога і ближнього — се всьо — „пессіма герезіс“. Не диво отже, що така ліберальна преса виробляє з читачів вповні зісвітчених людей, совершенно для катол. думки байдужих, коли вже не ворожих для неї. Подібно мається справа з українськими видавництвами та книгарнями. Вони опинилися в руках соціялістів, сельробів і кольпортерами звичайно є симпатики скрайно лівих поглядів. Еспанія повинна бути для нас жахливим приміром. Тому для нас, Українців, час опам’ятатися, взятися ревно за катол. пресу, щоб надоложити те, що занедбане, зломити наступ ворожої газети і книжки, журналістики і створити основу до Кат. Акції і відтак до повної катол. Організації.
Подаючи цю відозву до відома Всеч. Духовенства, заряджую: 1. Наведена відозва має бути прочитана і передискутована на найближчім „ад гок“ скликанім Деканальнім Соборі і переслати звіт до Еп. Ординаріяту. 2. Кождий душпастир має подати до тут. Ординаріяту найдальше до кінця грудня ц. р. слідуючі дані своєї парохії: а) які часописи і в якій скількости приходять до його парохії; б) особливо подати кілько розходиться примірників катол. часописів; в) чи істнує парохіяльна або братська бібліотека, кілько має томів книжок і які передплачує часописи; г) які часописи передплачує сам душпастир. 3. При кождій церкві належить урядити кольпортажу добрих книжок і кат. часописів. По інструкції, як належить провадити кольпортажу, можна звернутися до редакції «Доброго Пастиря» в Станиславові, вул. Липова, 11 або до Центрального Комітету Укр. Кат. Організації, Львів, вул. Кльоновича 8/11.
Дано в Станиславові 6 серпня (н. ст.)
+ Григорій. Епископ…
(і печатка зі змістом:
Григорій Хомишин Гр. Кат.
Епископ Станиславівський).