Є люди, які мені симпатизують. Є люди, яким я симпатизую. Є люди, які мені заздрять. Є люди, яких я не терплю. Є люди. Є люди. Єлю.. Єю… Єє. Юю. Яя.. Нею. Нея.. Нелюди. Не мА людей. Слова…
СЛОВА…
Настає момент, коли людина втомлюється. Причина різна. Брехня. Суцільна брехня, в якій живемо і якою живемо. Виною усе слова, слова, слова…
Революція гідності. Евромайдан. Студентські протести. Слова…
Янукович – бандит. Янукович – „свой парень“. Янукович – „п…с“. Слова…
Путін – президент. Путін- Гітлер. Путін – „п…с“. Слова.
Европа – „стара бл…дь“. Европа – „кур..а“. Европа – паралітик. Слова…
Америка – агресор. Америка – демократ. Америка – Ґамерика. Слова…
АТО. АТУ. АТАС. СР..кА. Повна і безальтернативна. Йде війна. Газовойна. Войногазо. Впливи. Гроші. Ресурси. Слова…
Магнати. Фірташі. Ахметови. Пани Коломойські… останньому не вірю, але розумію, що без нього, хоч круть, хоч верть, але в черепочку – Героям Слава!
„Сара…Сара… я виноват“, „Закройся, Мойша, не ты виноват, они должны“… Слова. Анекдоти. Анекдоти. Слова. Полова…
Державотворення. Верховна Рада. Проституція. Слова…
Смерть. Вбивства. Гвалтування. Мародерство. Шахрайство. Маніпуляція. Слова…
Що сказати чи що подумати, аби не було словом? Нічого.
Є люди, які мені симпатизують. Є люди, яким я симпатизую. Є люди, які мені заздрять. Є люди, яких я не терплю. Є люди. Є люди. Єлю.. Єю… Єє. Юю. Яя.. Нею. Нея.. Нелюди. Не мА людей. Слова…
Хочу вбити. Хочу поцілювати. Хочу зґвалтувати. Просто хочу. Просто нехочу. Нехочу просто. НЕ-ХО-ЧУ… слова.
Що ми можемо змінити? Кого? Той сказав на того. Цей – на цього. Та – всіх послала. Ця – всіх прийняла. Про що я? Пропрапрепрупри… kurvа. Слова.
Пане Президенте! Куди це? Пане Вобама. „Від хижини дядька Тома до барака Обами“. Це не я. Це той, котрий Зеленський. „Шут“? Нє, паяц. Але наш – себто бог-його-знає-чий, але паяц… Хто це? Де це? Пані не меркель? Кого це? Комаровський де Пілсудський. Лавров не Едічка. Нелімонов де Стрєлков. Люде! Агов. Акуна матата. Донер ветер. Трясьця його матері! Слова.
Я ще хочу. Молоде і пружинисте. Любов? Ага. Туди ж його. Матері твоїй ковінька. Не Олєксандер… Але не й Савел, себто Павло, котрий Губенко, а не Глазовой…
Скажіть мені просту річ – що не є слова? як мені, людині, яка окрім слів не вміє нічого, ще щось зробити поза слова? Вбити? Кохати (аж до нового життя)? Не кохати? Не кохати простіше, бо ніхто не знає любови, всі знають банальне трах…я… Вибачте, всі не знають Подервлянського, всі не знають Ульяненка, всі не знають Сосюру: „Так ніхто не тра…кохав…“
Люде? Жінки і чоловіки. Не жінки і не чоловіки. Будьте простіші. Казав мій кум: „Напийся і розслабся“… Може тому останні шість років не п’є і не розслабляється… Тільки пише… пише… пише…
Коли він не пише, то що думає? Чому не п’є чи чому не пише?..
Я не люблю нікого і нічого. Я загнаний у колію. Так хотів бути в колії, аж до зненавидження будь-якого шляху.
Що би ми не казали, коли би не казали, куди би пальця не пхали… Слова…С-л-о-в-а…
Вибачийте. Я не прошу. Я кричу. Знаєте той анекдот про благу жону? Коли вона сказала чоловіку, що один день в році – її. Але, аби він не знав і не цікавився, що вона в той день чинить. Через патирнадцять літ чоловік не витерпів і прослдідкува за жоною. Вона ж зайшла в гущавину і протягом кількох годин вила-завивала…
Сприйміть моє писання, як виття. Не мукання. Не мекання. Не бекання. А виття. Коли баран виє, а вовк бекає – се апокаліпсис. Значить, ми наблизились?
Хто скаже? Слова… Слова? СЛОВА! С…Л…о…в…а…Рятуйте!