Євген Баран. Війна: інформація для роздумів

Ми програємо не тому, що Європа нас здає. Вона ніколи не змінювалася. Ми програємо тому, що політики, які неправдами прийшли до влади, не хочуть змінювати структуру влади, тільки навести новий макіяж. Проститутка, одягнувшись у весільне біле плаття, не змінює своєї суті. Ми ж хочемо вірити в казку.

ВІЙНА: ІНФОРМАЦІЯ ДО РОЗДУМІВ

Нас годували «байками». Годують і досі, навіть після трагедії під Іловайськом. Навіть після здачі Луганського аеропорту. Навіть після входження росіян у Донецьк. Премʼєр-міністр виступає перед школярами як головний ідеолог, а Президент і далі клянеться захищати Україну, називаючи війну вітчизняною, але нічого не роблячи по-суті.
Результат відомий. Росія веде повномасштабну війну, українські вояки із автоматами АК 1964 року випуску, які заклинюють у найневідповідніший момент,  захищаються. Тільки й того, що Росія ще не бомбить українські міста, а воює поки що за Донбас.
Що Україна? Український політикум? Готується до виборів. Куди? В який парламент?
Запитання прості. Чому не введено військовий стан? Чому торгують з агресором? Чому не підписана Асоціація з ЄС? Торгуються? Про що? Про здачу національних інтересів?
Наші солдати все купують самі (або їхні родини): каски, бронежилети. Платять гроші за медкартки, за флюографію,  за миттєві знимки для документів. На полігонах щодня вмирають люди: від виснаження, від хвороби, від страху (і такі випадки трапляються), все замовчується.
Ніхто з військових, які провалили не одну операція не відповів. Жоден із політиків, які агітували за війну, не сидить у тюрмі. Жоден із гнізда Януковича не арештований. Навпаки, сьогодні вони знову беруть участь у виборах.
Ніде у владі не появилися нові люди. Колода влади стара. Затерта, але незмінна. Люди у владі не чуються певними, і не хочуть бути певними, а тому поводяться як временщики. Крадуть, як і їхні попередники. Крадуть і не соромляться. Чиновники різних рівнів. Крадуть там, де крадеться. Де не крадеться, теж крадуть.
Молоді хлопці і чоловіки гинуть за ідею, а політики б’ються за вплив і керування грошовими потоками.
Почалася виборна кумпанія. Льовочкін і Коломойський воюють за місця у парламенті, обливаючи на телевізії один одного брудом. Хоча і один, і другий мали б відповідати перед законом.
Кравчук, Кучма і Ющенко виступають за блоковий статус України. Їхнє місце у тюрмі. У найкращому випадку. Місце Януковича на гільйотині. На Софіївській площі.
Ми програємо не тому, що Європа нас здає. Вона ніколи не змінювалася. Ми програємо тому, що політики, які неправдами прийшли до влади, не хочуть змінювати структуру влади, тільки навести новий макіяж. Проститутка, одягнувшись у весільне біле плаття, не змінює своєї суті. Ми ж хочемо вірити в казку.
Таке враження, що українське відродження проводилося для того, аби виявити українців і знищити їх. З допомогою Росії.
Колись Микола Скрипник, нарком освіти у 1932-1933 роках, той, який застрелився у липні 1933-го, запитав у письменника Гната Хоткевича, чому він не любить наркома: «Адже я такий самий українець, як і Ви». «Ви українець з наказу, а я українець без наказу», – відповів Гнат Хоткевич.
Сьогодні українці без наказу вмирають на Донбасі. Українці з наказу готуються до виборів у парлямент. Історія повторюється. І ради на те нема?!..