На цій фотографії 89-річна жителька міста Чорткова Францішка Кубіч-Квасниця. Ще зовсім молода, замріяна, чи то задивлена у безодню людських очей та сердець, суєту життєвих перехресть та буднів.
А народилась Францішка Степанівна 1925-го року в с.Джурин, у 38-му переїхала в Чортків: навчалась спочатку в польській жіночій школі ім.Королеви Ядвіги (закінчила 7-й клас цієї школи), а відтак продовжила навчання уже за совітів в українській гімназії “Рідна школа” (до речі, в одному класі з економістом зі світовим ім’ям Богданом Гаврилишиним). Після гімназійних студій кілька років була зв’язковою УПА, та Бог все-таки милував Францішку Степанівну, бо вона з його поміччю уникнула більшовицьких переслідувань, що не скажеш про чоловіка Степана – 5 років був на засланні. Вже 32 роки минуло, як він помер.
Кожна людина, суща на землі, хоче радіти вранішньому сонцю, зустрічати і проводжати гостей. А їх у Францішки Степанівни завжди є багато. Вона недаремно прожила на землі: виростила двох доньок і сина, внуків та правнуків. Дала їм усю свою любов, тепло і ласку. Вже сивий туман покрив волосся п.Францішки, але на серці у неї, здається, завжди сонячно, особливо тоді, коли внуки і правнуки туляться до бабусі і бажають під час гостин, щоб її щедре як зоряний листопад серце ще довго зігрівало їх своєю любов’ю.