Поблизу Білої на Чортківщині по горах розкинув зелену ковдру ліс, названий Монастирським. На одній із вершин помітна впадина. За легендою, яку розповідають тутешні жителі, на тій горі стояв колись монастир. Щоб напоїти всіх та полити городину, послушниці з ранку до вечора носили відрами воду з Серету, а гора була крутою.
“Западись ти!” – вигукнула одна з монахинь, знемагаючи від непосильного тягаря. І о диво! Розверзлася земля і осів монастир. Залишилась тільки глибока яма та назва лісу.
На місці, де сьогодні видно впадину і яке ми називаємо Монастирищем або Костьолиськом, було давньоруське городище. Дослідити і вивчити його, як і багато інших, – справа краєзнавців та археологів.