У Бережанах у залі краєзнавчого музею відбулася цікава зустріч – творчий вечір письменника, «прокуратора» літугрупування «Бу-Ба-Бу» Віктора Неборака, у рамках якого було презентовано його нову книжку «Колишній, інший…» (галичанин на Донбасі), а також представлення найновіших видань із серії «Приватна колекція» Василя Габора, упорядника книг, митця-дизайнера Андрія Кіся (м. Львів). Організатор заходу – краєзнавчий музей, МГО «Рідне місто» і ЛА «Піраміда».
Уже чимало років поспіль Віктор Неборак, випускник Львівського університету ім. І.Франка, відомий як поет, прозаїк, перекладач, есеїст (автор поетичних збірок «Бурштиновий час» (1987), «Літаюча голова» (1990), «Alter Ego» (1993), «Розмова зі слугою» (1994), «Епос про тридцять п’яту хату» (1999), незавершеного роману «Пан Базьо та решта» та ін.). Окрім цього, що він ще ініціатор, організатор, режисер і ведучий численних літературних проектів, учасник літугрупування «Бу-Ба-Бу» (абревіатура від запропонованої Андруховичем тріади «бурлеск – балаган – буфонада»), майстерні «Пси Святого Юра» тощо. Одним із найцікавіших літературних проектів В.Неборака є «Третє тисячоліття» – серія літературних вечорів у Львові, до участі в яких запрошуються «письменники наживо», а сам автор проекту поєднує організаційно-продюсерські функції з функціями ведучого й співрозмовника.
З великим зацікавленням бережанці слухали уривки з його нової книжки «Колишній, інший…», особливо «Донбаський щоденник» – спогади про роботу на Донеччині, викладання української мови та літератури в одному з профтехучилищ, характери і вчинки тамтешніх мешканців, зокрема молоді. Враженнями про «Галичанина на Донбасі» діляться в соцмережах і ЗМІ чимало українських читачів. Зокрема дружина В.Неборака Ярина написала: «Коли я читала донбаський щоденник свого чоловіка, найбільше мене розчулило, що його учні-петеушники вважали, що слово «Бандера» означає всього лиш мешканця Західної України. Це слово вони вимовляли через «и» – «биндера». Його вони написали на табличці кабінету української літератури олійною фарбою. Це стосувалося 1984 року. Можливо, тепер вони більше знають про його походження…». Натхненно читав Неборак і свої поезії, у тому числі про кохання, відповідав на запитання присутніх, дискутував про сьогоднішні методи викладання української літератури у школах України.
Уривки зі своїх літературних творів читав і Василь Габор зі Львова – сучасний український прозаїк, есеїст. Закінчив факультет журналістики Львівського університету ім. І.Франка. У 1991–1997 рр. опублікував понад двадцять новел у різних журналах (“Авжеж”, “Буковинський журнал”, “Дзвін”, “Кур’єр Кривбасу”, “Сучасність”, “Україна” та ін.) і літературно-мистецьких газетах (“Літературний Львів”, “Яровит” та ін.). Його твори вміщені в антологіях “Десять українських прозаїків”, “Десять українських поетів” (1995), “Квіти в темній кімнаті: сучасна українська новела. Найкращі зразки української новелістики за останні п’ятнадцять років” (1997), “Приватна колекція: Вибрана українська проза та есеїстика кінця XX ст.” (2002), а також у книжці “Четверо за столом” із серії “Українська модерна проза та есеїстика” (2004), автор чудової збірки новел «Книга екзотичних снів та реальних подій». Василь Габор заснував відому видавничу серію «Приватна колекція», яку він готує та видає уже понад десять років. До речі, згадані найновіші видання львівських письменників можна придбати в краєзнавчому музеї. Василь Габор – прозаїк, який значну частину свого життєвого часу віддає творам «побратимів по перу», тобто упорядковує актуальні антології, формує нові видання, що їх випускає в світ «Приватна колекція» (львівське видавництво «Піраміда»). «Приватна колекція» стала своєрідним брендом, нагороджена багатьма преміями, відзнаками.
Творчу зустріч із популярними літературними діячами яскраво доповнив виступ фольклорно-поетичного театру «Взори» будинку творчості школярів («Чия мова найбагатша»). Також цього дня відбулося відкриття пересувної фотовиставки «Революція Гідності» (46 змістовних великих фотографій з Майдану) та фотовиставки «Майдан очима бережанця» (автор Володимир Стефінів), на якій упізнає себе чимало бережанців.
Тетяна Бідзіля, м. Бережани.