В історії України листопад багатий на знакові події. Це залишення Львова військами УГА 22 листопада 1918 р. у війні з поляками, розстріл радянською владою вояків Другого Зимового походу на Житомирщині 21-23 листопада 1921 р., початок революційних подій на Майдані у 2004 р., і початок Революції Гідності, яка все більше нівелюється цинізмом системи влади. Це й дати народження визначних осіб, зокрема, і отця Сильвестра і його сина Богдана Лепких, що стосується нашого краю.
З приводу цього, 22 листопада у будинку культури м. Копичинці відбувся громадсько-літературний захід, зорганізований поетом-піснярем Іваном Кушніром, Іваном Бандуркою і місцевим відділом культури. Невеликі круглі столи з вигнутими ніжками, як долі митців, покриті білими скатертинами або ретро програмами театральних вистав переносили в мистецьку атмосферу минулого. А шини, каски, картини і світлини з Майдану – нагадували про зовсім близьке минуле. У зустрічі були задіяні творчі люди Гусятинщини, гості із сусідніх районів, учні шкіл, представники влади, духовенство, серед яких, відомі у нас: Михайло Тарабій, отець Василь Погорецький, Роман Островський, Богдан Савка, Володимир Ухач та інші. Звучали декламації творів Богдана Лепокго, аналіз його творчості і порівняння із сучасними подіями – одна з частин його трилогії – «Не вбивай» стосується тієї ж Росії, про яку письменник писав, описуючи трагічні полії московського терору 1709 – 1711 років. Гостям провели екскурсію у краєзнавчому музеї, де, зокрема, є кімната Лепких. До «мурашок по тілу» зворушила композиція старшокласників – дівчини-України і трьох юнаків-воїнів, з поки-що штучною зброєю, з їхніх уст звучало: «Ми сьогодні живі, і риємо Донецьку землю, а завтра будемо мертві…». Згадуючи події дворічної давності, присутні автори зачитали свої поезії, проникнуті болем втрат сподівань і тванню владної системи. Зрештою, загибель навіть одного захисника України є втратою для кожного, а якщо до цього ще причетні «накази, які мали ознаки зради» (за словами полковника-фронтовика), то ці втрати значно гірші. Як зазначив отець Василь: «Непокаране зло, породжує ще більше зло».
Окрім того, чортківський осередок ВО «Свобода» зорганізував поїздку в урочище «Меморіал» у Копичинцях. Там, у лісі поблизу дороги, де в 1940-х роках каральні органи російської сталінської окупації скидали тіла повстанців. Після літературної зустрічі до них приєдналися автор цих рядків, Роман Король (с. Біла) і Михайло Тарабій. По вогкій землі похмурого осіннього лісу прийшли вклонитися пам’ятним хрестам наших предків – загиблих, закатованих, ще живих кинутих у рів, сконалих там. Як і тоді, так і тепер, російські кулі та снаряди шматують тіла захисників України, її свободу і пам’ять в майбутньому.
Ярослав Дзісяк,
викладач Чорктівського коледжу економіки і підприємництва ТНЕУ,
ВО «Свобода».
