Люди борються по-різному. Одні це роблять на фронті, інші мирним гуманним способом допомагають здійснювати боротьбу першим, ще інші ведуть боротьбу духовну. Та є люди, і їх дуже багато, котрі не знають, не розуміють що і яким чином мають відстоювати вони. Такі люди легко піддаються маніпуляціям, вони стають жертвами потоку суперечливої інформації. Тільки усвідомлено людина може робити вірний вибір.
Я здивувалась, довідавшись, що міжнародний фестиваль документального кіно про права людини відбувається з року в рік. Цього разу — вдванадцяте! Здивувалась, адже більшість з нас, якби не сьогодення, те критичне болісне сьогодення, не заставляло замислюватися над темами та проблемами, до котрих фестиваль DOCUDAYS намагається привернути увагу глядача роками.
Мандруючи з міста у місто і навіть по селищах, фестиваль такого формату дає можливість спостерігати за явищами та подіями, котрих деінде не побачиш. Адже представлені фестивалем документальні стрічки не є доступними пересічному глядачу іншим способом. Їх не переглянеш у кінопрокаті і навіть не знайдеш на інтернет ресурсах. Ці фільми — про права людини. Про вибір, рішення, події та їх наслідки. Це те кіно, котре спонукає міркувати, аналізувати, критикувати. А отже осмислювати та усвідомлювати.
Переглядаючи каталог фільмів ХІІ фестивалю DOCUDAYS UA спостерігаю цілий спектр тематики кіно. Це і внутрішній, особистий конфлікт, і суспільні теми, і діти, мирні та повоєнні ситуації. Це фільми як про Україну та українців, так і про іноземні події та героїв.
У Монастириськах мандрівники DOCUDAYS UA в особі Олександра Степаненка, Координатора Мандрівного міжнародного фестивалю документального кіно Docudays UA у Тернопільській області, виконавчого директора ЕГО “Зелений Світ”, Члена Української Гельсінської спілки з прав людини та його помічників зупинилися у районній бібліотеці. Була неділя, трохи дощило, у читальному залі бібліотеки, де гостинно приймали працівниці закладу, було затишно і добрий десяток осіб різного віку об’єднювала стрічка “Ефект доміно”. Ми не тільки дивилися кіно, ми довідалися про цей такий потрібний і дуже популярний серед молоді у великих містах фестиваль, познайомилися з цікавими, суспільно активними людьми, обговорювали фільм. Шкода тільки, що не багацько у залі зібралося молодих людей, тих, котрі за якихось 10-15 літ творитимуть реальність нашого життя. Вони, сьогоднішня молодь, просто зобов’язані займати активну та чітку громадянську позицію, дивитися трохи далі своїх повсякденних потреб та проблем, розширювати свідомість. Адже якість життя — це проекція людей, які його творять. Не втомлююсь твердити, що які люди — така реальність навколо них.
Навіщо я усе це пишу, якщо фестиваль уже помандрував далі? – щоб пильнувати події фестивалю наступного року, при бажанні можна кіно наздогнати у іншому містечку області ще тепер, адже він лише розпочався. 28 листопада відбулося відкриття у місті Бучач. Організатори крім гарної нагоди добротного кіно привезли ще й книги в дарунок. У Коропець поїхало рідкісне нове видання “Євген Сверстюк. На полі честі. Книга 1”, “Разом і нарізно у Бережанах” авторства Шимон Редліх, “Історія Міни. Спогади лікаря про Голокост” автора Міна Дойч. А також інформаційні бюлетені Харківської правозахисної групи з матеріалом про загибель Василя Стуса та екологічні бюлетені.
Спасибі DOCUDAYS UA та чекатимемо фестиваль у Коропці наступного сезону.
Роксолана Задорожна