Серед мальовничої природи Тернопільської області, у Чортківському районі, на березі річки Серет, оточене схилами і лісами, розташоване село Скородинці, площа якого сягає 1474 гектари. Є декілька версій походження назви села: одні люди пов’язують її з назвою трави «скородь», яка росте в довколишніх лісах. Інші схиляються, що вона йде від «скоро день», так називали сусіди мешканців цього села.
Воно лежало в низовині річки Серет, оточене горбами, а тому в час літньої спеки неможливо було працювати на полі чи по господарству. Селянам доводилось вставати до праці по досвітках, натомість відпочивали вони в полудневих годинах.
На початку двадцятого століття в селі було дві церкви: одна – стара дерев’яна, збудована в далекому 1728 році, іншу – нову й велику, спорудили на місці колишньої корчми в 1914. У той час стару церкву розібрали і перевезли до сусіднього села Майдан, що в Гусятинському районі. Люди тоді жили у великій скруті, тому продано було церкву всього за 50 доларів. Ця старенька церква діє і донині.
Біля нової церкви стояла залізна дзвіниця з шістьма дзвонами. Німці, вступивши в село, віддали наказ зняти всі шість та віддати на переплавлення. Проте виконувати вказівку ніхто не квапився, наказові окупаційної влади не судилося втілитися в життя. Найактивніші жителі села вночі зняли дзвони, вивезли та закопали у різних місцях. Знали місце схованки лише декілька мужчин села, і тільки відчуваючи наближення смерті переказували його довіреним особам. У 1969 р. Стельмащук Григорій, Маланчук Степан та Когут Василій знайшли і відкопали дзвін «Михаїл» на горбах, за селом.
У час, коли у 2006 році збудували нову дзвіницю, було знайдено найбільший із дзвонів, які були зняті у війну, по імені «Нестор». Місцезнаходження дзвону показали Шевців Микола та Олійник Богдан. Відкопали екскаватором Кузів Михаїл та Шепелявий Степан.
У лісі від сусіднього села Біла є велика гора, що зветься «Ботурова», біля неї є джерело з цілющою водою, поблизу кринички хрест і великий вал. За твердженням старожилів, тут був монастир, у якому під час нападу монголо-татар ховалися люди. Коли довгий час немає дощу, скородяни спішать до джерела і там щиро моляться, щоб Господь змилувався і послав його.
P.S. Чортківський краєзнавець Ярослав Свистун заперечує такі твердження чи домисли окремих жителів населеного пункту і подає зовсім інше (наукове) пояснення назви села Скородинці: “Давніша назва – Сков Родин (Чортківська округа). Святилище Рода знаходилось ліворуч Серету на підвищенні Шовб. Шовб – фалос. Язичнецьке божество Рода – Святовита у фалічній формі уособлювало чоловіче – родове начало, а також символізувало очищення через вогонь для чого фарбувалося в червоний колір”.