Міський цвинтар, а ще його часто називають – польський цвинтар в Бучачі – одне з найстарших та найбільших кладовищ на Поділлі.
Мальовничий некрополь бере свій початок наприкінці XVIII століття. На це вказують найстарші збережені могили. Заснування цвинтаря пов’язане з указом цісаря Йосифа ІІ про перенесення могил поза межі житлового масиву у вересні 1784 року. Попередні місця поховань в Бучачі були в середині міста, при храмах. Після указу, кладовище, відповідно традиції, розташували поза міськими мурами на північний схід від міста. Відтоді й досі, бучацький міський цвинтар розташований на окраїні міста на горі Федір.
Умовно кладовище поділене на дві частини: старшу, на котрій більшість поховань належить до ХІХ ст., і нову, з могилами ХХ ст. На “новій” стороні цвинтаря і досі хоронять місцевих жителів. На “старшій” – спочивають, як і тогочасні прості містяни, так і урядовці, священики, військові та ветерани повстань.
Пам’яткою Бучацького цвинтаря є склеп родини Потоцьких, розміщений в найстаршій північній частині.
Як розповідає настоятель римо-католицької Церкви в Бучачі отець Даріуш Пєхнік, у процесі інвентаризаційних праць 2005-2007 років цвинтар поділили на 15 секторів. При їх розподілі враховували існуючі стежки, групи надгробків та склепів. Сумарно надрахували 490 об’єктів, з яких 26 першої та 170 – другої половини ХІХ ст. Серед них знайдено могили священиків – Титуса Османовіча (помер 1887) та Матея Анджейовскєґо (1800-1879). Знайдено могили представників еліти міста – радника намісництва Еміля Шутта (помер 1927), керівника релігійної общини Едварда Кшижоновскєґо (помер 1909), судді Владислава Крупскєґо (помер 1934), нотаріуса Франчішка Хшановскєґо (помер 1869) та інших.
Представник католицької громади припускає, що на бучацькому цвинтарі раніше було значно більше могил, але зруйнували під час Другої світової війни. Зокрема, науковці говорять про незнайдену могилу Міхала Домбровского (1759-1846) – бучацького настоятеля 1819 року, гріб якого мав би бути біля склепу Потоцьких.
Сьогодні, католицький цвинтар повільно повертається «до життя». Незважаючи на очевидні сліди вандалізму кривавого двадцятого століття, багато могил реставрували, тому кожен може відвідати місце де переплітається історія двох культур та народів.
Оксана Конанець
http://portala4.pl.ua/