8 листопада – напередодні Дня української писемності та мови – на філологічному факультеті ЧНУ відбулася зустріч з двома письменниками та видавцями, які творять обличчя сучасної української літератури – з Мирославом Дочинцем та Юрієм Николишиним. Якщо пан Юрій більше знаний як потужний видавець (його «Апріорі» вже давно цінується світом друкованого слова), то Мирослав Дочинець – український письменник європейського масштабу, чиї книги «Многії літа. Благії літа…», «Вічник. Сповідь на перевалі духу», «Криничар» та «Горянин. Води Господніх русел» давно відомі українському читачеві, творчість цього письменника перекладена також багатьма мовами світу.
Цього року за два романи – «Криничар. Діяріюш найбагатшого чоловіка Мукачівської домінії» та «Горянин. Води Господніх русел», видані видавництвом «Карпатська вежа» у 2012-му та 2013-му роках – Національна спілка письменників України висунула Мирослава Дочинця на найвищу державну культурну нагороду – Шевченківську премію.
Професор філології, завідувач кафедри історії та культури української мови ЧНУ і модератор цієї літературної зустрічі Мар’ян Скаб представив філологам обох гостей, а філологам-початківцям – першокурсникам – побажав читати не просто українське, а справді рідне – книги,у яких чути голос нації.
Мирослав Дочинець розповів коротко про кожну зі своїх книг, закцентувавши увагу на прадавній мудрості, яка іноді буває генетично вищою і за героїзм, оскільки за нею – голос роду і досвід поколінь. Його герої – горяни-мудреці, які знаються на людських душах і земному зіллі, розуміють мову птахів і вміють відгадувати погоду. «Поради довгожительства, які ви знайдете на сторінках моїх романів – записані мною ще під час роботи журналістом – даються слухачеві, читачеві не для того, аби довго жити і довго лишатися старим, а для того, щоби довго бути молодим тілом і духом», – розповідає Мирослав Іванович.
Можемо в романістиці видатного закарпатця знайти і тему збагачення, накопичення грошей та енергії грошей – відомо, що в українській літературі ця тема або оминається, або висвітлюється в негативному світлі (багата людина часто зображена саме як негативний персонаж). У довірливій розмові з філологічною родиною ЧНУ Мирослав Дочинець розповідає про те, що з грошима, як і з іншими видами енергії, потрібно вміти поводитися, фінанси також мають свою філософію і свої закони.
Також письменник нагадав філологам, що їхній фах – особливий, бо пов’язаний зі словом. А слово іноді людині буває важливішим від сонця – бо світить не тільки вдень.
Щодо планів на майбутнє – Мирослав Іванович також щиро відкрив цю найбільшу таємницю автора – «В моїй уяві зараз п’ять книг, я уже знаю їх енергетику і тональність, але я ще не готовий до них».
Другий поважний гість – Юрій Николишин – видавець, письменник, який своїм романом «Бота Фікс» започаткував в українській літературі нову жанрову лінію – роман-колаж. «Пишу для того, аби передати своїм дітям щось більше і тривкіше, як фінансовий спадок», – зізнається автор. Також пан Юрій відомий як автор альбомів про Львів, Карпати. Проте, як він розповідає, не всяку емоцію і не всякий характер можна повною мірою зафіксувати одним кадром – набагато більше дає змалювання у слові. Письменник ділиться з аудиторією власними спостереженнями з приводу того, що в українській літературі бракує такого художнього слова, яке би підносило, допомагало стали на ноги і міцніти духом. Написати роман – спочатку це було для нього заповітною мрією, коли вона стала втілюватися, то сам процес написання був свого роду молитвою, одкровенням. «Бота Фікс» – перший роман Юрія Николишина, центральним у творі є образ Станіслава Скарбика.
В бесіді з філологами автори відповіли на запитання, що стосувалися того, як дисциплінувати себе до письма, чи прогнозують автори долю своїх книг тощо. А щодо того, чи важливе читання для того, щоби сформуватися як особистість, Мирослав Дочинець навів особистий приклад: «Я письменник лише у вільний від читання час»…
Іванна СТЕФ’ЮК.
