18 жовтня минуло 30 років з того часу, коли поплатився своїм життям на афганській війні Орест Гальчук із села Сапова Теребовлянського району Тернопільської області. Кожного року цієї осінньої пори до його могили навідуються бойові побратими тернополяни Петро Канак і Микола Андрусишин й прикарпатці Ігор Калиняк і Василь Пилипів (служили разом у Джелалабаді в 66-й ОМСБ, в/ч пп 93992). До речі, Петро і Микола ведуть свій родовід із сіл, які розташувалися неподалік Сапови, де народився і зростав Орест Гальчук.

Позавчора, 19 жовтня, завдячуючи вже названим побратимам Ореста Гальчука і членам Теребовлянської районної організації учасників бойових дій в Афганістані у с. Вишнівчик Теребовлянського району вшановано пам’ять воїнів, які загинули на афганській війні – на фасаді приміщення Вишнівчицької ЗОШ І-ІІІ ступенів урочисто відкрито меморіальну дошку Оресту Гальчуку та Зеновію Мельнику, які навчалися у цій школі.
Дошку відкрили голова Тернопільської обласної організації Української спілки ветеранів Афганістану Сергій Лісовий, голова Теребовлянської РО УСВА Богдан Гумніцький, “афганці” з Тернополя і Теребовлі, інших місцин, родичі, священики, вчителі та учні школи, жителі прилеглих сіл.
«Наш святий обов’язок – пам’ятати воїнів, які не повернулися зі страшної війни, шанувати тих, хто поряд з нами. Пам’ять вічна. І поки ми пам’ятатимемо, доти і житимуть наші герої. Адже герої не вмирають», – наголосили промовці.
Хвилиною мовчання присутні вшанували пам’ять тих, хто загинув на афганській війні.

Av-40a

Гальчук
Орест Іванович
(1965-1984)

Народився 22 сiчня 1965 року в селi Сапова Теребовлянського району на Тернопiльщинi. Працював кiномеханiком i комбайнером в колгоспi «Правда». На вiйськову службу в Збройнi сили СРСР був призваний 23 березня 1983 року Теребовлянським райвійськкоматом. В Республiцi Афганiстан з жовтня 1983 року. Рядовий, водiй. Служив у вiйськовiй частинi пп 93992. 18 жовтня 1984 року пiд час бойової операцiї в провiнцiї Нангархар дiяв смiливо i вiдчайдушно. У цьому бою Орест Гальчук загинув. За мужнiсть і вiдвагу нагороджений орденом Червоної Зiрки (посмертно).
Похований у рiдному селi Сапова. Одна з вулиць у селi Вишнiвчик носить його iм’я.

Згадує бойовий побратим Ореста Гальчука Петро Канак: «Як сьогоднiшнiй день пам’ятаю загиблого Олександра Дмитрiєва зi Свидови Чорткiвського району, а з Орестом Гальчуком дружбу в Афганi водив. Вiн iз Сапови родом, а я з Бобулинцiв, нашi села за п’ять кiлометрiв одне вiд одного. Земляка свого я пiдтримував там, як мiг. Веселим хлопцем Орест був, життєрадiсним… Шкода таких… Служили ми разом з ним у десантно-штурмовiй бригадi у Джелалабадi. Орест Гальчук рiдко брав участь в бойових дiях, так i прослужив би спокiйно до «дембеля», але не такої вже вдачi був цей юнак. Сам на бойову операцiю попросився. «Не буду, – казав Орест, – заднiх пасти». В Нангархарi було його останнє бойове хрещення…»

Av-38a

Мельник
Зеновiй Володимирович
(1954-1981)

Народився 25 березня 1954 року в селi Вишнiвчик Теребовлянського району на Тернопiльщинi. До служби в армiї працював трактористом в колгоспi «Правда». На військову службу в Збройнi сили СРСР був призваний 12 травня 1972 року Теребовлянським райвiйськкоматом. В Республiцi Афганiстан з травня 1980 року. Прапорщик, старший механiк окремої аеродромно-експлуатацiйної роти. Служив у вiйськовiй частинi пп 92199. Показав себе добре пiдготовленим вiйськовим спецiалiстом. Забезпечував безперебiйну експлуатацiю довiреної йому технiки. 12 березня 1981 року загинув при виконаннi службового обов’язку.
Похований у рiдному селi. Одна з вулиць села носить його iм’я.

«Навкруги гори… Холоднi i нiмi гори Гiндукушу. Смерть чатує у них постiйно. Тiнь, що кидає гора, може, i не тiнь зовсiм, як сказав схiдний поет, а лев, який спить. Краще не будити його… А у наших Карпатах. У наших зелених Карпатах. Не спить, трембiтає старий, добрий чабан i ллється вiд полонини до полонини солов’їна, барвiнкова мова… Але то дуже далеко – аж на Українi…»
Володимир Погорецький «Данина пам’ятi».

Leave a Reply

Your email address will not be published.