Увесь період історії цивилізації людства – це трагічна сторінка постійних міжплемінних, міжнаціональних, локальних, громадянських і світових воєн, які спричиняли безлад, голод, епідемії та смерть населення. Кожен час, кожна наступна доба вимагала вдосконалення та розвитку військового мистецтва – його тактики і стратегії, які неможливо застосовувати без впровадження досягнень розвитку науки й техніки.
У такій послідовності розвивалося мистецтво фортифікацій. Військова архітектура ставила перед собою завдання розробити та втілити в практику ідеї нових, прогресивних рішень, які забезпечували б надійну обороноздатність фортифікаційних споруд, щоб силами гарнізону протистояти над переважаючою кількістю противника та з мінімальними втратами зберегти особовий склад захисників цитаделі. Тому побудова кожної фортифікаційної споруди й окремих її частин розроблялися в залежності від конкретних, особливих властивостей геоприродного середовища та рельєфу місцевості. В цьому контексті Чортківський замок не є винятком. Прикро, але досі він залишається «білою плямою» нашої історії. На його території не проводилося жодних археологічних досліджень та ґрунтовних архітектурних обстежень, через що відкриті й невирішені питання будівельної періодизації, стилістичних характеристик, а також будівельно-технологічних прийомів зведення споруд. Про Чортківський замок маємо незначні, інколи скупі, подекуди суперечливі згадки, які не можуть в достатній мірі розповісти про його минуле, адже архівні джерела детально не вивчалися, а історіографія подає загальні відомості, що дотично розглядаються в контексті історії України, Речі Посполитої, Австро-Угорщини або у зв’язку з розвитком Подільського краю і міста Чортків. Єдиною серйозною роботою з історії замку до сьогоднішнього часу залишається монографія польського історика Олександра Чоловського «Dawne zamki і twierdze na Rusi Halickiej», яка вийшла друком у Львові в 1892 році. Цю працю використовували у своїх роботах подальші покоління дослідників, які, навіть не перебуваючи на території замку, просто списували її, іноді додаючи неіснуючі матеріали. Трапляється, що в таких роботах наводяться міфічні сюжети, від яких бере не лише сміх, а й жах. Це стосується деяких дослідників радянського періоду й особливо шанованих краєзнавців теперішнього часу.Тому головна мета і завдання цієї публікації – простежити особливості геоприродного середовища та рельєфу, на якому розташований Чортківський замок; дослідити прийоми будівництва окремих збережених і втрачених його споруд, подати їх архітектурно-стилістичні характеристики, що досі залишаються недослідженими. Отже, Чортківський замок розташований у північно-західній частині Чорткова на округлому вигині лівого берега річки Серет і похилому плато підніжжя гори Вигнанської. На цьому плато він розміщений між двох схилів яру, що омиваються невеликими потічками. Перший бере свій початок у глибокому яру біля східної частини замку та протікає вздовж стін замку до південної вежі. На протилежному, північно-західному пряслі замку, знаходився паралельний яр, із якого також витікає невеликий струмок. Зі сторони гори Вигнанської, вздовж північно-східного прясла, в минулому проходив оборонний рів, який із втратою ним оборонного значення був засипаний. Тепер вздовж трикутникоподібної оборонної стіни збереглися бійниці, які від головної в`їзної брами вросли в землю. Але в ХVII ст. ця захисна смуга була прокопана глибоким ровом і контрескарпована. В’їзд до замку міг проходити лише через міст, який був дерев’яним. Обстежуючи південно-західне прясло замку, що є фасадною частиною цієї пам’ятки, встановлюємо: в цьому районі знаходився край схилу кряжу. З нього було знято ґрунт під котлован для фундаменту стін будівель. У процесі будівництва цього комплексу споруди складалися з нижнього ярусу, в якому розміщувалися підвальні приміщення, потерни, що з’єднувалися із західною та південними баштами і надбудовою житлових і господарських приміщень першого, другого й третього ярусів. У первісному вигляді збереглася лише південна п’ятикутна башта, що виступає за межі захисного муру. Цей тип башт – так званого бастіонного типу, який з`явився в кінці XVI – на початку XVII ст. із розвитком і вдосконаленням вогнепальної зброї, в першу чергу артилерії. Перевага таких споруд бастіонного типу полягала в тому, що у разі атаки противника з башт вівся як фасовий, так і фланктуючий вогонь, який підсилювався за допомогою артилерії, що розміщувалася на першо-му ярусі бастіонів. У результаті комбінованого масованого вогню противник опинявся в так званому «вогняному мішку». Протягом XVII ст. ця башта була двоярусна – в наступному столітті вона нарощена ще на два яруси. Західна башта в первісному вигляді не збереглася. Вона була зруйнована в 40-50-х роках XVII ст. На її місці змурований контрфорс. Про те, що це частина стіни вежі, свідчить примикання кам’яної кладки зі стіною кута муру. Замість попередньої, бастіонної башти побудована інша, чотирикутна в плані, що була зміщена з кута рогу замку. Про її пізніше зведення вказує як різниця способу мурування кам’яної кладки, так і відсутність перев’язки мурів башти з головним обводовим муром замку. У XVIII ст., коли замок втратив оборонне значення, між цими баштами добудовано терасу з пружкоподібними прорізами, що з’єднував південну та західну башти. Більша частина споруд добудовувалася та перелаштовувалася на житлові палацові. Цей перебудований ансамбль є символом помпезності й величності тогочасного стилю, в якій розкривається вишуканість нових форм. Дві бокові вежі уособлюють втілення величності старовини. Це оригінальне поєднання минулого, сучасного та майбутнього в архітектурній цілісності: естетиці, конструкції та функції. Досліджуючи місцезнаходження північної башти, констатуємо, що її розібрали у ХVIII ст. через втрату оборонного значення. На цьому мурі чітко простежені сліди розбирання кладки, в яку вмурований іншотипний камінь. На ділянці завдовжки 10 м простежуються сліди замурованого дверного прорізу. У пізнішій добудові вмурований пісковик світло-бурого кольору. Дверний проріз у стіні на місці північної башти вказує на те, що не одночасно, але в окремі періоди він виконував функцію додаткового в’їзду на територію замку. Доволі суттєвих змін зазнавало південно-східне прясло замку. Ця лінія оборони знаходилася на крайньому південно-східному похилому плато. Як південно-західна, так і ця частина пологого схилу плато була знесена, створивши вертикальну стіну. В час побудови замку 1610 року південно-східний мур був зміщений всередину двору, між яким збудовано дві башти. Східна башта була аналогічна південній. Скоріш за все вона зруйнована в 40-х рр. XVII століття, коли Чортківський замок сильно постраждав внаслідок спустошливих набігів на Поділля татар. Очевидно, замість п’ятикутної була збудована башта півбастіонного типу у вигляді рівнобедреного трикутника, яка зміщена в південному напрямку. Мур, що з’єдував південну та східну башти, практично дорівнював висоті схилу плато із невисокою підмурівкою, на якому розташовувалися зубчасті бійниці. Тобто ця ділянка стіни була протохизмою (пониженою частиною) порівняно до протилежної, північно-західної оборонної частини муру. Наступний час, коли ця частина замку могла зазнати серйозних руйнувань – це 1655 рік. Чортківський замок був захоплений в час довготривалої облоги козацько-російських військ, тоді взято в полон не лише польську шляхту, а і її власника – М.Потоцького, який промучився в московській неволі 13 років. Тоді південна частина східної башти та мур зазнали серйозних ушкоджень – і їх заново перебудовують. Східна башта вже мала обриси прямокутного трикутника. Примітно, що з південної сторони башти немає бійниць, лише до рівня її верху змурований контрфорс. Бійниці слабо простежуються в східній частині башти, тепер замуровані. Варто зазначити, третій і четвертий яруси південної башти не мали жодного фортифікаційного призначення. Тут немає бійниць – сюди вмонтовані лише великі чотирикутні вікна. Те ж саме можна сказати про добудований талус (конусоподібна стіна), який є на передній і боковій сторонах башти. Ця конусоподібна опорна стіна добудовувалася разом з третім і четвертим ярусом башти, щоб надати їй стійкості при вертикальному навантаженні стіни на фундамент і горизонтальним вектором навантажень на стіни мурів, аби запобігти тріщинам і розколам, які призвели б до руйнування споруд. Пізніше, після добудови талуса, додатково башта була укріплена контрфорсами. Так само до кам’яного муру між південною і східними баштами добудовано два конусоподібних контрфорса висотою близько 7 метрів. Про неодночасну побудову талуса і контрфорсів до південної башти свідчить відсутність перев’язки кам’яної кладки до головного обводового муру – у верхній частині вони відхилилися від стіни на 10-15 сантиметрів.Стосовно кам’яного муру, який з’єднує південну та східні башти, фортифікаційних укріплень не збереглося. Вони були розібрані й добудовані після XVIII століття. Тут збереглися залишки стін і фундаменти споруд, які мали суто господарське призначення. Залишки цих будівель могли бути відведені під казарми, коли всередині XIX століття тут була в’язниця.Тому, вивчаючи й обстежуючи будівельно-стилістичні особливості побудови та зведення споруд Чортківського замку, констатуємо наступні періоди зведення цих об’єктів: I період – момент спорудження замку в 1610 році. Замок дістає форму п`ятикутника, на чотирьох рогах якого знаходилися п’ятикутні бастіонні башти. Захисний мур, що з`єднував східну та південну башти, був зміщений всередину замкового двору.II період – 40-і роки XVII століття. Замок сильно зруйнований в час набігів татар на Поділля. На місці знищеної п’ятикутної східної башти збудовано півбастіонну у вигляді рівнобедреного трикутника. Очевидно, в цей час зруйнована західна башта, на місці якої збудовано іншу, чотирикутну, що була зміщена зі західного кута. III період – 1655 рік. Замок здобули козацько-російські війська. Тоді була зруйнувана частина східної башти та мур, що з’єднувався з південною баштою. На цьому місці збудовано східну башту у вигляді прямокутного трикутника та перебудовано оборонний мур, який був зміщений назовні.IV період – ХVІІІ століття. В цей час Чортківський замок вже втратив оборонне призначення. Тоді була розібрана північна башта, всі споруди зазнавали генеральної реконструкції, а сам замок перебудований на палац. Захисні мури та будівлі були нарощені на один-два яруси. На два яруси нарощена південна башта, яка була додатково укріпле-на талусом і двома контрфорсами. Двома контрфорсами укріплений мур між східною та південною баштами. У цьому ж пряслі побудовані господарські споруди, а в районі північно-східного прясла замку засипано оборонний рів.Таким чином, аналізуючи вцілілі рештки пам’ятки й усі доступні джерела, переконуємось, що Чортківський замок спроектовано і реалізовано в кращих традиціях фортифікації зі впровадженням досягнень інженерної думки із застосуванням передових методів будівництва та пристосуванням до щораз нових вимог військового мистецтва, які висувала кожна наступна доба розвитку цивілізації. Лише у ХVIII ст. із розвитком військової науки і техніки Чортківський замок втратив оборонне призначення, набув палацово-житлової, а не оборонної функ-ції. Разом із цим необхідно розробляти і втілювати в життя програму консервації, музеєфікації та подальшого використання Чортківського замку як одного із найяскравіших об’єктів майбутньої інфраструктури замкового туризму в Україні.
Володимир ДОБРЯНСЬКИЙ, археолог