“Це настільки широкий простір поетичний, настільки вільний простір поетичний, настільки щирий простір поетичний, настільки національний простір поетичний – що залишається дякувати, що цей поет не зійшов зі шляху, а вперто, системно, сумлінно трудився на сій невдячній філологічній ниві.
Ця збірка мала би стати знаковою для нового покоління українців. Ця збірка мала би стати книгою-закликом, книгою-сумлінням, книгою-вірою. Але, якщо навіть цього в силу різних причин не станеться, досить бути того, що вона написана і цей поет є моїм братом по крови. Так колись вітав Микола Вінграновський Павла Вольвача. Так собі дозволю привітати цього поета я. Нехай Бог вибачить мою гординю, бо відає, що йдеться мені не про себе, а про Українське Слово, яке здобулося ще одного Воїна.”
Євген Баран,
літературознавець, літературний критик,
голова Івано-Франківської ОО НСПУ