16 листопада 2014 року у читальній залі центральної бібліотеки відбулась презентація першої збірки Ольги Магеги (Ольга Журба) «Я жінка!..».
Я жінка, я дружина, мати,
Я сіль землі, природи мудрий злет.
Все, що могла природа жінці дати,
Вона уклала в скромний мій портрет…
Ці поетичні рядки написала Ольга Журба із села Біла Чортківського району на Тернопільщині.
Вони взяті із другого («Я – жінка!») розділу збірки. Першої на своєму чималому життєвому шляху, що був усіяний і квітами радості, й терновими комочками печалі.
Мені, так склались сімейні обставини, не довелось, на жаль, побувати на презентації поетичної збірки нашої краянки, як і, мабуть, головному редакторові журналу “Літературний Тернопіль” Богдану Мельничуку, тому й про художній рівень письма говорити не беруся. Єдине, що можу впевнено сказати: книжку Ольги Магеги «Я жінка!..» її редактор Богдан Мельничук “скроїв” добре, бо цьому талановитому письменникові, поетові я довіряю – як самому собі.
Втішно, що на презентацію в Чортків приїхав/завітав земляк пані Ольги Петро Федоришин, головний редактор газети “Вільне життя”, зійшлясь уся творча інтелегенція надсеретового міста, родина: доньки – старша Оксана, котра стала медсестрою, та художниця Ірина (ілюстратор книжки), онучки Мартуся і Настуся: нині вони студентки, одержимі стати хореографом та журналістом.
Не можу у цій текстівці минути слова, написані кимось із бібліотечних працівників, бо вони дійсно проймають за душу: “Від народження і до вічності людина творить – ці намистинки щирості сотаються на низку її життя. У цій книзі авторка надає на розсуд читачам своє намисто, зіткане з любові до рідного краю та України, зі смутку й болю, із кохання та жалю… Читаючи мереживні рядки, відчуваєш весняний подих вітру, запах трав, золото гаряче шурхотіння осені. Замислюєшся над філософією добра і зла, звеличуєшся Любов’ю”.
Від “Золотої Пекторалі” побажаємо пані Ользі ще багато книжок, здоров’я, довгих років життя і творчого неспокою.
