8 листопада у форматі краєзнавчого клубу-лекторію «Ковчег», що існує при центральній районній бібліотеці, відбулася конференція, присвячена діяльності Подільського товариства туристично-краєзнавчого – першої у нашому краї громадської організації, котра у період між двома світовими війнами розвивала тут краєзнавство, активні та пізнавальні форми туризму.

ЕГО «Зелений Світ» представив на ній ілюстровану доповідь, присвячену 110-й річниці від дня народження голови Товариства у Чорткові – професора Йозефа Опацького.

Феномен успішної діяльності Подільського товариства туристично-краєзнавчого на Тернопіллі ще аналізуватиметься істориками. Як власне і чому то сталося: у розділеній міжнаціональними протиріччями, у доволі бідній та жорстоко поруйнованій недавньою війною провінції тодішньої Польщі за короткий період постала потужна громадянська ініціатива, спроможна об’єднати довкола себе тисячі небайдужих людей та врешті-решт реалізувати неабияку кількість добрих починань?…

Офіційною датою створення Подільського товариства туристично-краєзнавчого (ПТТК) вважається 2 липня 1925 року. Саме цього дня у Тернополі відбулося перше зібрання ініціативної групи інтелігенції з метою створення туристично-краєзнавчого товариства. Незабаром вже Установчими зборами було обрано правління на чолі з Томашем Кунзеком (1889 – 1973), який продовжував очолювати Товариство упродовж наступних 14 років.

Вже через рік, у 1926-у, персональний склад ПТТК налічує 182 члени в Тернополі та 308 членів – у 16-ти відділеннях товариства: Бережани, Борщів, Броди, Бучач, Заліщики, Зборів, Золочів, Кам’янка, Копичинці, Перемишляни, Підгайці, Радехів, Скалат, Теребовля, Чортків.

Виразний наголос у діяльності ПТТК від самого початку робився на його культурно-просвітницькій місії. Лідерів Товариства об’єднував погляд на природні та історико-культурні об’єкти краю, не лише як на «ресурси» для розвитку будь-якої діяльності, у т. ч. туристичної. Для них то була насамперед неоціненна спадщина, котра має самодостатнє значення: матеріальне, наукове та духовне.

Туризм сприймався ними не стільки як різновид відпочинку або бізнесу, або чинник здорового способу життя. Але у першу чергу – як форма громадянської активності, засіб пізнання краю, виховання любові до нього, активізації діалогу та порозуміння між його мешканцями, незалежно від їхньої етнічної та релігійної приналежності.

І все ж прояви патріотизму у діяльності ПТТК відповідали у першу чергу національним почуттям польської частини місцевого населення. Партнерські контакти з близькими за вектором діяльності українськими громадськими організаціями були чисто епізодичними. Щоправда, на Поділлі на той час не мали власних осередків українські організації, котрі цілеспрямовано розвивали краєзнавчу та туристичну діяльність:«Плай»,Українське туристичне товариство «Чорногора» тощо. Але ж активно діяли близькі за спрямованістю: «Січ», «Пласт», «Луг», «Просвіта», наукове товариство ім. Шевченка… Активно, але майже цілком відособлено. Відтак можливості для встановлення міжнаціонального порозуміння, які могла б створити спільна громадянська діяльність, не було реалізовано повною мірою.

У той час ще не існувало модерних понять: екологія, сталий розвиток, екологічний туризм… Але практика ПТТК ще у 20 – 30 роки цілком відповідала сучасним критеріям екологічно та соціально відповідального туризму, котрі загалом полягають у тому, щоб у довготривалій перспкективі забезпечувати фізичний і духовний відпочинок якнайбільшій кількості людей у безпосередньому контакті з природним та історичним ландшафтом, що відповідає цілям його збереження та довгостроковим інтересам місцевих мешканців.

Одним з найбільш активних та чисельних регіональних відділень ПТТК, особливо у 30-х роках, було відділення товариства у Чорткові.

У 1932 році при ньому було створено клуб водного туризму, у 1934 – бюро туристичної інформації, при міському музеї відкрито краєзнавчу експозицію з більш ніж 1000 експонатів. Тривали роботи по облаштуванню для екскурсійного відвідування карстової печери у с. Угринь. Станом на 1935 рік відділення ПТТК у Чорткові налічувало 109 дійсних членів, близько сотні добровільних помічників. Яка з місцевих громадських організацій нині може похвалитися такою чисельністю?

З початку 30-х років і до початку 2-ї Світової відділення Товариства у Чорткові очолював Йозеф Опацький (1902 -1982).

Опацькі – то давній чортківський рід. Серед його представників були українські та польські патріоти, католики, православні та атеїсти, інтелігенти та посполиті робітники й селяни… «Професора Опацького» ще досі пам’ятають деякі літні мешканці міста. Він вважався моральним та інтелектуальним авторитетом для цілого міста. Ота форма звертання, «пане професоре», у ті часи – зрештою, не настільки вже й далекі – свідчила не лише про те, що людина отримала університетську освіту та займається викладацькою діяльністю. То був вияв глибокої поваги до людського розуму та порядності, нині на жаль дуже девальвований…

Ще навчаючись на філософському та природничому факультетах Львівського університету (1922 – 1926), Йозеф Опацький цікавився активним туризмом та краєзнавством. Після захисту дипломної роботи, виконої під керівництвом відомого біолога, професора Рудольфа Стефана Вейдля, повернувся до рідного міста. Викладав у чортківській гімназії та ліцеї імені Юліуша Словацького.

Професорові Опацькому належить авторство декількох декількох туристичних путівників, що видавалися ПТТК: по Чорткову та околицях, по Борщівському та Скалатському повітах (“Przewodnik po Czortkowie i powiecie”; «Przewodnik po Czortkowie i оkolicah”, Czortkow (1931), Brzozów (1991), “Przewodnik po powiecie skałackim z ilustracjami” (1938); “Powiat borszczowski. Opisowy przewodnik krajoznawczy” (1936)).

Окрім викладання у гімназії, видавничої діяльності та керівництва відділенням ПТТК, Й. Опацький був також лідером місцевої харцерської організації.

З 1936 року регулярно виходило редаговане ним періодичне видання Товариства – краєзнавчий місячник «Факел Поділля» (“Znicz Podola”).

3 червня 1937 року Йозеф Опацький від імені ПТТК підписав акт про придбання у місцевої «Фундації імені Гієроніма Садовського» руїн чортківського замку Гольських. Відтак, знаючи про долю замкових споруд у наступні десятиліття, є підстави вважати, що саме ПТТК було останнім легітимним його власником.

На жаль, реалізації цих та багатьох інших планів ПТТК перешкодила Друга світова війна. Завершилася коротка доба збирання каміння, настав трагічний час – його кидати… Переважно – у свого ближнього.

У 1939-у, з приходом на західно-українські землі більшовицького режиму, було припинено діяльність практично усіх громадських об’єднань: як українських, так і польських, так і єврейських…

У роки більшовицької окупації Йозеф Опацький створює конспіративну збройну групу «Польської організації боротьби з ворогом» (POWW). У липні 1941-го року був арештований нацистами та впродовж 3-х місяців перебував під слідством у чортківській тюрмі. Після звільнення – оскільки про легальну викладацьку роботу в тих умовах не йшлося – професор працював чорноробом на поруйнованих війною будівлях. У листопаді 1942 року, при спробі чергового арешту йому вдалося сховатися від гестапівців. Більш ніж півтора роки, з 1942 по 44-й, аж до повернення Червоної армії, він провів у підпіллі.

А вже у 1945-у наш перший краєзнавець змушений був назавжди покинути родинне місто. Наступну частину свого життя він провів у Польщі. До рідних країв, наскільки нам відомо, так ніколи й не повертався…

Його «Путівник по Чорткові та околицях» та друковані числа «Факелу Поділля» тимчасом стали бібліографічними раритетами. Замок Гольських впродовж десятиліть потопав у смітті…

Та чи не прийшов нарешті час – знову складати каміння ?…

(Матеріали використанні з сайту http://greenworld.in.ua/news/1352579035)