Петро Хамчук, що обрав собі псевдо Бистрий, народився у селі Великі Чорнокінці Чортківського району 1919 року. Після закінчення сільської школи навчався у Чортківській гімназії «Рідна школа» ім. М. Шашкевича. Тоді ж став активним членом ОУН. Під час більшовицької навали 1939-41 рр. навчався у Чортківській педагогічній школі, у 1940 році був демобілізований до армії.
У перші дні війни П. Хамчук був на фронті, одержав звання капітана, у бою потрапив у полон і опинився у концтаборі. Добре володіючи німецькою мовою мовою, зумів уникнути трагічної долі в’язня, став перекладачем у штабі, що давало йому певні привілеї. Тричі він мав змогу відвідувати рідних, і наприкінці 1943 року не повернувся у німецький штаб, а за наказом підпілля пішов в УПА. Як досвідчений командир, брав участь у багатьох бойових операціях. Невдовзі командир Бистрий і його курінь “Сірі вовки” прославилися своєю мужністю і бойовою майстерністю. Воювати доводилося на дві сторони – з німцями і більшовиками.
Героїчні повстанці успішно діяли на території Чортківського, Борщівського, Заліщицького, Гусятинського, Підгаєцького і Монастириського районів. В одному з нерівних боїв Петро Хамчук загинув.
2 червня 1994 року його прах було перенесено з Монастириського у рідне село Великі Чорнокінці.
За рішенням місцевої влади у центрі Чорткова на честь славного сина України встановлено величний пам’ятник.