Без історії немає повноцінного народу. Саме ця обставина змушує ентузіастів, свідомих патріотів і спеціалістів збирати історичні пам’ятки, відкривати музеї. Гордістю міста став краєзнавчий музей, в якому можна простежити усю історію Чортківщини від найдавніших часів до наших днів. Кожен, хто завітає до цього музею, ніби побуває у різних епохах, подихає повітрям тих далеких часів.

Наша історія одна з найдраматичніших і найцікавіших, тому занурення в неї завжди хвилююче і  бентежне.
У краєзнавчому музеї зібрано рідкісні експонати, цінні археологічні знахідки, унікальні раритети. Все це неможливо переоцінити, бо належить до духовних скарбів народу.

Правда, робота музею могла б бути і кращою, а експонати – найціннішими, якби у районі “не працювали” безкарно чорні археологи, а музейні працівники більше сил і часу витрачали на пошук і повернення духовних скарбів, які свого часу (у різний спосіб) покинули межі Чортківщини.

А звідколи Чортків став містом обласного значення і музей відійшов до міської комунальної власності, його узагалі, складається враження, постійно штормить. Ми вже не говоримо про кримінальну складову: мова йде за “пересіяні/перефіяні” спонсорські (“австралійські”) кошти, бо це компетенція правоохоронних органів.

Але вчора відбулось чергове засідання постійної комісії районної ради з питань культури і туризму, молоді і спорту.
Члени комісії та запрошені розглянули наступний порядок денний:
1. Розгляд листів від:
– громадської ради «Про повернення у спільну власність територіальних громад сіл, селищ, міста Чортківського району Чортківського міського комунального краєзнавчого музею»;
– відділу культури, туризму, національностей та релігій Чортківської РДА від 15.05.2014 року №107 «Про відміну рішення сесії районної ради від 29.10. 2013 року».
2. Розгляд листа Чортківського міського комунального краєзнавчого музею від 13.03.2015 року № 5.
3.Інші питання.

Нічого не вдіємо, мусимо дочекатись тієї пори, коли чортківські владці спроможуться навести лад у краєзнавчому господарстві. Лиш би те чекання, переживаємо, не набуло хронічної хвороби.