Під час недільної Служби Божої настоятель храму УГКЦ св. великомучениці Параскеви (село Куряни Бережанського району) 55-річний о. Роман Климкович, хоч як не старався, а все ж не міг приховати під ризами своїх порізаних і обпечених рук.
Ці ушкодження він отримав напередодні, холи гасив вогонь, що охопив господарські будівлі його безробітніх сусідів Дмитра і Світлани Техенчухів. Швидкі, злагоджені дії священика і підоспілих на допомогу парафіян щодо приїзду МНСників багато в чому допомогли лохалізувати пожежу, яка могла перекинутися на хату, сусідні помешкання…
До Курянівського священика журналіст “Високого замку” навідався, щоб підготувати у редакційний додаток “Добрий господар” статтю про те, як отець гарно ґаздує на своєму обійсті (одних кролів вирощує більше півсотні). Десь на третій хвилині нашої розмови у хату вбіг захеканий п’ятирічний онук Ромчик і закричав: “Дідусю, там горить стайня!» Почувши це, отець Роман, наче солдат за сигналом тривоги, скочив з місця, і як був у “шльопанцях”, кинувся надвір.
Картина там відкривалася гнітюча: дим і роздмухані вітром язики полум’я обволікали шиферний дах сусідської стодоли із сіном, соломою та кукурудзяною січкою. Священик на ходу дав команду зателефонувати пожежникам на 101, а сам швидко взявся розмотувати садовий шланг, яким улітку поливав грядки. Під’єднав його до крана у дворі, увімкнув воду і поліз на палаючу покрівлю. Невеликий струмінь, звичайно, не міг вгамувати стихію, а все ж не давав вогню швидко поширитися до літньої кухні, за два кроки від якої був і жилий будинок.
Тим часом біда насувалася з іншого боку – від високої температури почав тріскати і розлітатися небезпечними осколками у всі боки розпечений шифер (деякі з них потрапили у священика). Їдкий дим не давав дихнути. У будь-який момент під ногами могли провалитися обгорілі крокви і стеля. Однак душпастир навіть не думав відступати. Коли вода у крані зникла (через інший кран набирали підоспілі сусіди), він заливав вогонь з поданих відер і баняків…
Зачувши про нещастя на обійсті Текенчуків, на допомогу побігли інші односельці – і велике, і мале. Серед роякувальнів був війт Ігор Гринкевич, брати-близнюки Різники, студент Рогатинського агроколеджу Олексій Текенчук, багато іншої молоді, зокрема дівчат. По-геройськи поводилися у боротьбі з вогнем багато юнаків, прізвища яких так і не встигли розпитати. Тільки запам’ятали їх за іменами: Володя, Олег, Назар, Віталій… із сусіднього села Демні нагодилися професійні пожежники – Микола Черкавський і Микола Рихлевич…
Розгубленості не спостерігалася: одні найперше запитали, чи немає, бува, у палаючих будівлях людей, інші відімкнули електрику, витягували із середини палаті оберемки сіна, січкарню. Перед тим стривожений господар вивів з хліва у безпечне місце двох коней, ялівку і телятко (корова загинула восени). Вчасно, коли вогонь пішов у новий наступ, з районних Бережан, що за 11 км від села, підоспіли рятувальники з МНС. Миттєво розмотали пожежні рукави, поставили драбини, увімкнули помпи. Старенькі бабці лементували, а молоді хлопці, заспокоївши їх, квапилися виконувати свою роботу. Потужними струменями з брандспойтів відтіснили вогонь від вцілілої будівлі, а далі наступаючи, поступово приборкували його. Однієї 2,5-тонної заправки води не вистачило, тож поїхали до ближньої канави, – заправилися і продовжили свою нелегку працю. Згодом довелося мчати по воду ще раз. Поки одні МНСники вгамовували полум’я “холодним душем”, інші баграми і вилами витягували небезпечні вогняні купини з приміщення, обробляли водою кожен сантиметр, звідки піднімався підступний димок. Цікавий епізод: коли сутеніло, і хазяйські кури за звичкою почали вмощуватися на свої, надай обгорілі, сідала, один з пожежників помітив, як з-під несучок піднімається сизий шлейф. Прогнав чубатеньких, підняв вилами копну почорнілого сіна – а звідти гаркнуло снопом затаєного полум’я. Тож хлопці знову взялися за ємкості з водою…
За попередніми даними, проблему Текенчукам спричинила несправна електропроводка, завдані збитки оцінюють щонайменше у 10 тис. грн. Гірка наука. Але у біді господарі не залишилися наодинці, на заклик отця Романа курянівці почали збирати пожертви для своїх постраждалих односельців: треба придбати 60 листів шиферу, 10 балок, 24 крокви, а ще – дощок, вапна, цементу, піску, цвяхів. Частину власного дерева пообіцяв дати потерпілим сусідам сам священик. Люди добровільно збіжаться на монтажні роботи. Хочуть до йорданських свят відновити те, що згоріло, – бо люта зима не за горами.
До слова, отець Роман Климкович (віходець зі села Жирова Жидачівського району на Львівщині) у радянські часи проходив військову службу в Афганістані, займався радіорозвідкою. Війна навчила його бути зібраним, відповідальним, оптимально діяти у надзвичайних ситуаціях. Поведінка священика під час сільської пожежі показала, що сувору бойову науку він не забув. Що не тільки проповідує братолюбіє, а й доводить його на ділі.
Під час недільної служби у курянівській церкві о. Роман подякував усім парафіянам, які у лиху годину прийшли на допомогу землякам, це так важливо, що єдність громади виявляється не лише у свята, а й у клопітні будні…
www.0352.ua